Для України місяць видався багатим на важливі політичні події, які вплинули не лише на нашу державу й українців, а й на міжнародні відносини. У цьому насиченому скандалами, «зрадами», похвалами та різними точками зору політичному дискурсі потрібен відвертий, а значить, непростий діалог про майбутнє. Принципово, що розмова має йти не за рахунок громадян. Тож аналізуємо.

Аби дати тверезу оцінку актуальним політичним подіям, журналістка Оксана Щирба вирішила поспілкуватися з експертами — Олексієм Якубіним та Олександрою Решмеділовою, які допомагали зняти рожеві окуляри.

ОЛЕКСІЙ ЯКУБІН, ПОЛІТОЛОГ

Screenshot_6

Оболонський райсуд Києва почав підготовче засідання у справі про звинувачення Януковича у державній зраді, справа триває й досі. Прокуратура просить для нього довічного ув’язнення. Опоненти чинної влади стверджують, що таке заочне засудження президента-втікача є «цирком», який розігрують, аби прикрити безпорадність або, можливо, небажання належно розслідувати вбивства на Майдані та й узагалі відволікти цим увагу від наболілих соціально-економічних проблем. Хто ж програв: правосуддя, Янукович і його захист, чи, можливо, виграв у цій справі Порошенко?

У мене складається таке враження, що ця справа є гібридним правосуддям. У цій справі зацікавлені абсолютно всі сторони. Генеральна прокуратура обрала справу Януковича як одну із ключових для себе, навколо якої і будується весь піар генпрокурора. Проблема в тому, що в ній дуже багато процедурних порушень. Ідея заочного суду буде одразу поставлена під сумнів, незалежно від того, яким буде вирок. І все через те, що Юрій Луценко, в публічній стороні будучи швидше політиком на посаді генерального прокурора, весь час порушує презумпцію невинуватості. Тобто, з одного боку, Луценко робить для себе піар, а з іншого боку, це є достатньо вагомим і для захисту Януковича. Він може це використати для оскарження вироків, показавши, що заочний вирок винесений був із багатьма порушеннями, а Луценко тим часом використовує цей процес для «камер». Тобто про реальні результати, про справедливість цього процесу взагалі, на мою думку, говорити не можна.

Європарламент із великим запасом голосів нарешті ухвалив рішення про безвізовий режим для України. Отже, безвіз буде. Та це не знімає всіх питань. Де міфи, а де правда? Питання безвізу в Україні справді дуже міфологізоване, хоча часом, як у приказці, дим не без вогню. Отож, безвіз — це досягнення для України? Як працюватиме на практиці безвізовий режим із Євросоюзом? І чи підніме він рейтинг Порошенку чи ж навпаки?

БЕЗВІЗ — ЦЕ МІФОЛОГІЗОВАНА ФОРМА, ВИГАДАНА ПОЛІТИКАМИ

Дивіться, безвіз — це така собі міфологізована форма, вигадана політиками. Насправді треба говорити про лібералізацію безвізового режиму. Тобто він працює, якщо ви будете орієнтуватися на туристичні поїздки, а не навчання, роботу чи бажання поїхати з медичними цілями. Якщо ж ви там захочете перебувати більше ніж 90 днів, тобто 91 день, то візовий режим буде продовжувати для вас діяти. Проблема полягає в тому, що про це населенню не говорять. І люди помилково думають, що безвіз дасть їм змогу спокійно перетинати кордон, скажімо, для пошуку роботи або для того, щоб шукати для себе якісь нові можливості.

Безвіз — це вершина євроінтеграційних прагнень для нашої держави. Тобто це та вершина, після якої важко уявити, що буде з євроінтеграційним рухом, який, як говорять у нас, є безальтернативним. Мовляв, ми рухаємося лише в одному напрямку. Якщо ми почитаємо договір про євроасоціацію, то в доповненнях вказано, що Україна не буде претендувати на кандидатство, членство в Європейському союзі. У цьому сенсі ми бачимо, що політики відчувають брак майбутнього. Далі вже немає про що їм говорити. Виходить, досягнули, а далі вже «морквинки» закінчилися.

Якщо говорити про значимість для наших громадян, то різна статистика показує, що у нас до 30% громадян мають можливість поїхати за кордон. Тобто на цю групу ми можемо орієнтуватися, говорячи про лібералізацію візового режиму. А підводні камені полягають у тому, що якщо українці будуть ігнорувати туристичні цілі чи будуть перебувати більше ніж 90 днів, то Європа має право одномоментно і односторонньо призупинити безвізовий режим для України. Складнощі я бачу і в тому, що будуть приїжджати в Європу внутрішньо переміщені особи і будуть говорити, що вони є політичними мігрантами, або що вони залишили Україну, бо їх статус не є забезпечений. Адже виходить, що близько 2 млн осіб не мають права голосувати на місцях, і вони можуть приїхати, наприклад, до Польщі та говорити, що вони просять політичного притулку. Якщо це буде масово, то ЄС може призупинити лібералізацію візового режиму

В Україні у 2017 р. буде змінена пенсійна система, ключовим завданням якої називають скорочення дефіциту бюджету Пенсійного фонду. Уряд також пропонує переглянути мінімальну пенсію та ввести накопичувальну пенсійну систему. Як Ви можете оцінити пенсійну реформу? Чи запрацює вона?

Коли ми чуємо про пенсійну «реформу», мені здається, виникає дуже багато міфів, які пов’язані з тим, що українці й надалі будуть мати можливість покращити якість пенсійного забезпечення. Мені здається, що наслідком таких змін (реформою це важко назвати) є обмеження кількості людей, які зможуть отримувати пенсію, у дещо маніпулятивний спосіб, тому що буде просуватися ідея не збільшення пенсійного віку (що показало свою непопулярність ще під час правління уряду Азарова), а трудового стажу. Але громадянам від цього не легше. Тому що під виглядом обговорення трудового стажу є спроби протиснути поступове його збільшення з тим, щоб обмежити коло осіб, які будуть отримувати пенсію. Кінцева мета — поступово зруйнувати існуючу в Україні солідарну систему, яка всі роки, до речі, була дефіцитною.

От ми говоримо з вами про пакет змін. Так, ми з вами ще не бачили насправді цих змін, адже те, що уряд показував, було звичайною презентацією концепції, а ключові позиції ми ще не бачили. Уряд ще не надав самого тексту законопроекту до Верховної Ради, ми бачили лише виступ прем’єр-міністра зі слайдами. Із нього ми можемо робити висновок: хочуть обмежити кількість людей, які зможуть отримати пенсію. Таке враження, що ми повертаємося до якихось сталінських часів, коли частина наших громадян взагалі не мала пенсійного забезпечення. І тут складається схожа ситуація, адже ми розуміємо, що частина громадян не зможе показати свого трудового стажу, бо працює в тіньовому секторі, виживаючи.

Якщо говорити про досвід інших країн, в Угорщині теж просувалася така ідея, зокрема з накопичувальною системою. Але це закінчилося великим скандалом із накопичувальними фондами, які проводили корупційні схеми, і, зрештою, держава після всіх цих змін повернулася до солідарної системи, яка спонсорується з бюджету.

ОЛЕКСАНДРА РЕШМЕДІЛОВА, ПОЛІТИЧНА АНАЛІТИЧКА

Screenshot_5

16 травня Президент Порошенко підписав указ про нові санкції проти Росії, які передбачають, зокрема, блокування доступу до соцмереж «ВКонтакті» й «Однокласники». Крім цього, доступ блокується до всіх сервісів «Яндексу». У суспільстві таку заборону гостро розкритикували. Прокоментуйте: що це? Політична цензура чи боротьба за національну безпеку? Чи чергове необдумане рішення діючої влади?

Справа в тому, що ми з вами ведемо розмову, коли виповнилося 3 роки, як Петро Порошенко перебуває на посту Президента. Тому давно вже час показувати результати. Період, коли не критикують, або т. зв. медовий місяць уже давним-давно сплив. Потрібно реально показувати послідовність дій і результати.

Таким моментом, зокрема, можна було вважати безвіз. Утім потрібно було отримати додаткові рейтингові бали від тієї частини електорату, де почали втрачатися бали... А це саме права і праворадикальна частина населення, яка спочатку підтримувала Порошенка і допомогла пройти йому ще в першому турі. Проте згодом виникло розчарування. Таким чином, було прийняте рішення знайти додаткові бали для цієї частини населення, саме на них розраховані прийняття таких рішень. Їх насправді декілька — це не лише санкції, заборона сайтів, сюди можна віднести і мовні квоти, і заборону георгіївської стрічки, і позбавлення депутатського мандату Артеменка. Тобто це декілька ланок одного ланцюжка, що можна розглядати як загравання із правим і праворадикальним електоратом.

Президент подав до Верховної Ради законопроект, який передбачає заборону множинного громадянства. За неофіційною інформацією, приблизно у половини народних депутатів є як мінімум два паспорти. Якщо брати пересічних українців, то там, скоріше за все, рахунок йде на десятки, а можливо, і на сотні тисяч. Ставленням до подвійного громадянства світ розділений навпіл. Адже близько половини країн світу дозволяють своїм громадянам мати паспорти інших держав. Можливо, варто просто законодавчо дозволити подвійне громадянство?

Справа в тому, що не потрібно постійно «ґвалтувати» законодавство. Якщо є норми — із ними потрібно рахуватися. Вони можуть бути «не такими», але вони були прийняті легітимно органами, які їх ініціювали. У нас є виконавча влада, яка може ініціювати, а також Верховна Рада, яка продукує більшість нормативно-правових актів. Якщо у нас є норма на законодавчому рівні, що дозволено лише одне громадянство, значить її треба поважати. Я не чула на сьогодні, щоб депутати розробили законопроект, який би узаконив, ввів правову площину для подвійного громадянства. Так, всі обговорюють, засуджують, тому що чимало, попри норми закону, в обхід, отримували декілька паспортів. Довести це важко. Справа в тому, що лише в добровільній формі можна це виявити. Якщо, скажімо, депутат зізнався, що в нього є подвійне громадянство.

На сьогодні немає обговорення про те, щоб легалізувати подвійне громадянство. Справа ж Артеменка може бути кейсом надалі, і використовуватися як певний сценарій, коли позбавляють мандату тих, у кого викривають паспорти. Проте більшість, у кого вони є, думаю, будуть мовчати і не демонструвати їх.

Нещодавно Порошенко заявив, що $1,4 млрд, що належать, із його слів, колишньому Президенту Януковичу та його оточенню, були конфісковані і повернуті до держбюджету. Була натиснута кнопка, і гроші із заблокованих рахунків зараховано на рахунок Держказначейства. Чому раніше цю «кнопку» не натиснули? Чи стратегічно правильно діє Україна, аби гроші, які влада називає вкраденими, повернулися до бюджету?

ТАКЕ ВРАЖЕННЯ, ЩО МИ ПОВЕРТАЄМОСЯ ДО ЯКИХОСЬ СТАЛІНСЬКИХ ЧАСІВ, КОЛИ ЧАСТИНА НАШИХ ГРОМАДЯН ВЗАГАЛІ НЕ МАЛА ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Насправді доступ до цих грошей був давно. Просто було під питанням, коли їх будуть повертати і, я думаю, що їх спеціально притримали саме до часів, коли потрібно буде звітувати. Дивіться, це підписує і генеральний прокурор, і Порошенко, звітуючи за 3 роки. Я думаю, що і для діючого прем’єр-міністра, коли він буде звітувати, це буде одна із заслуг діючої влади.

Проте видно, що такі питання притримуються до найбільш потрібного часу, коли немає інших заслуг, тоді з рукава дістаються отакі козирі, які на нетривалий час можуть подарувати підтримку суспільства, і той електорат, який вагається, хитнути в бік підтримки влади.

Тарифы для аккаунта "Стандарт"

1 міс. Время доступа:
1 м. 0 дн. 0 ч. 0 мин.
30,35 грн
3 міс. Время доступа:
3 м. 0 дн. 0 ч. 0 мин.
91,05 грн
6 міс. Время доступа:
6 м. 0 дн. 0 ч. 0 мин.
182,10 грн
9 міс. Время доступа:
9 м. 0 дн. 0 ч. 0 мин.
273,15 грн
12 міс. Время доступа:
12 м. 0 дн. 0 ч. 0 мин.
364,20 грн
01.06.2017 new-republic

Вхід

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.