Не розбиратися у специфіці комунального господарства — це ще можна пробачити рядовому/ій політику/есі, але чому не можна пробачати міському/селищному голові? І яким взагалі повинен бути сучасний мер?
З таким запитанням звертаємося до профі — Олега Слизька, лідера республіканців Полтавщини, досвідченого експерта і практика міського господарства, який свого часу очолював оперативну службу Полтавського міськвиконкому і фактично контролював роботу всіх комунальних підприємств, таких як «Полтавагаз», «Полтаваобленерго», водоканал, «Теплоенерго», всі ЖЕКи тощо, та Руслана Хасанова, фахівця з публічного адміністрування, авіапідприємця, науковця, який зараз активно працює і просуває інновації в Гостомелі (Київщина).
Комунальне господарство — це найголовніше, що є у місті. Більше ніж 80% звернень, скарг, протестів і проблем стосуються саме комуналки.
Ключова проблема — зношена інфраструктура, яка будувалася ще за радянських часів, і вона, на жаль, за 30 років доведена до знесення. Передусім це мережі водопостачання, водовідведення, теплопостачання. Наприклад, «Полтававодоканал» і «Полтававодоенерго» перебувають на балансі області, а не міста — і місто їх не може контролювати. Понад 90% труб уже поіржавіли, і щоденно стаються прориви, каналізація виходить на поверхню. І тут потрібне комплексне рішення, яке залежить від стійкості, натиску, налаштованості на роботу міського голови і депутатів міськради.
У 2015р. «Республіка» проводила у Полтаві загальноміський громадянський «референдум» з питання передачі «Полтаватеплоенерго» в міську комунальну власність, адже щодня в опалювальний сезон, і не тільки, за гарячу воду й опалення люди переплачують страшенні кошти, тому що застарілі технології та обладнання спричиняють величезні втрати. Область не буде вкладати у це ресурс, корумпованій мафії кланів, які контролюють місто, це також сто років не потрібно. І лише Партія «Республіка» здатна забрати такі підприємства в міську комунальну власність і далі модернізувати.
МІСЬКИЙ ГОЛОВА МАЄ ЖИТИ НА ОДНІЙ ХВИЛІ З ЛЮДЬМИ, РАДИТИСЯ, ЖИТИ ЇХНІМИ ПРОБЛЕМАМИ, ПРОВОДИТИ ЧАС ІЗ НИМИ, А НЕ ПІАРИТИСЯ У «ФЕЙСБУКАХ», НЕ ПЕРЕТВОРЮВАТИ, ЯК ЦЕ ЗАРАЗ ПОВСЮДНО, МЕРІЮ НА ПРЕССЛУЖБУ
Є ще одна несправедливість, проти якої борються республіканці, — це те, що довгий час, ще з Радянського Союзу, ЖЕКи експлуатували будинки, формували квартплату, надавали в оренду приміщення, а потім скинули на людей будинки в занедбаному стані, не провівши ремонту. Завдання мера — бути мером для всіх, а не для «своїх»! Для звичайних людей, робітників/ць, а там, де до ОТГ ще доєднуються села, — то і для селян/ок. Для тих дрібних підприємців/иць, які примножують спільне благо, створюють гідні робочі місця, — і не давати грабувати місто зухвалим ділкам, які сидять на корупційних потоках. Міський голова має жити на одній хвилі з людьми, радитися, жити їхніми проблемами, проводити час із ними, а не піаритися у «фейсбуках», не перетворювати, як це зараз повсюдно, мерію на пресслужбу.
Теперішні міські керманичі — це фактично провінційні неуки, вони не опираються ні на досвід, ні на зміст. А Партія «Республіка» працює з ключовими світовими інтелектуал(к)ами, які готові допомагати нам у всіх справах. І вже допомагають.
Сучасний міський голова має бути людиною Всесвіту, вміти у глобалізованому світі вибудовувати контакти, щоб далі використовувати на спільну користь можливості громад інших міст. Адже спільно ефективніше долати перешкоди.
Ще є такий момент. Створений штучний образ, що є старі, скучні, в замазаних піджаках господарники — а є, на контрасті з ними, модні «реформатори» з барбершопів, із паперовими стаканчиками кави в руках і в окулярах-нульовках, які раз у раз поміж своїх казочок сиплють модними англійськими словечками. Так от, крадуть і ті й інші, але перші хоч якось працюють.
Ті комунальники/ці, які пройшли потужну житейську школу (радянську, 90-х), — постійно заклопотані, іноді від них може пахнути алкоголем, але вони тямлять у комунальному господарстві, знають, як воно вибудоване.
Ми, республіканці, на власному, і тим паче на чужому, досвіді знаємо, що бажання сподобатися та відповідати рейтингам, а не займатися справою заради людей — дорога в один кінець. Без виключень. Раніше чи пізніше такі політик(ес)и займатимуться виключно картинкою і дерибаном.
Тобто новий виклик — це мати одночасно і потужні ділові якості, і знання, і команду не просто однодумців/иць, а політичних соратників/иць, і водночас уособлювати своїм способом життя, стилем інновації і модернізацію, бути дуже сучасними.
НАТИСКАЙТЕ, ЩОБ ПЕРЕДПЛАТИТИ «НОВУ РЕСПУБЛІКУ»!
22.10.2020
