Республіканці, інші інтелектуальні та дієві середовища багато років акцентують увагу на тому, що необхідно створити спеціальний, а може навіть і надзвичайний орган державної влади, який би опікувався майбутнім України. Комісія з питань майбутнього, створена у Верховній Раді, стала імітативною, як і все інше у «реформаторів». Все, що там робилося — то якісь балачки осіб із надутими від власної важливості щоками та піар, піар і ще раз піар. Шкода, бо це втрачені можливості для України.

Гостра державницька криза, яка охопила країну, вказує на нагальну необхідність створення державного органу, що опікувався б інноваційними стратегіями розвитку України. Так вважає філософ і політолог Андрій Окара.

«Консультативний та коректуючий» референдум із затвердження Угоди про асоціацію України та ЄС, що відбувся в Нідерландах 6 квітня ц.р., на якому 61,59% відповіли «ні» на питання «Ви за чи проти ратифікації Угоди про асоціацію ЄС та України?» (при явці 32,2%) у черговий раз наочно продемонстрував, що за існуючої системи влади та управління Україна програє і буде програвати навіть у сприятливих для себе умовах. Навіть у країні, літак з громадянами якої було збито майже два роки тому над окупованим Донбасом. Звісно, українська влада вправно виправдовується: мовляв, від того референдуму нічого не залежало, та й не дуже-то він нам потрібний. Інакше кажучи, виноград зелений. (Правда, було б доречним провести розслідування: скільки десятків мільйонів бюджетних грошей було виділено на лобізм та підготовку суспільної думки у Нідерландах і в якому напрямку ті грошенята «розсмоктались»). Передбачувати загрози і давати відповіді на них ще до їх появи — одна з провідних функцій держави в умовах XXI ст. Саме ефективність роботи з майбутнім є одним з головних факторів конкурентоздатності країни нині. Минулого року на Всесвітньому економічному форумі в Давосі Марк Беніофф (Marc Benioff), засновник і генеральний директор американської фірми Salesforce, заявив, що «КОЖНА КРАЇНА ОБОВ’ЯЗКОВО ПОВИННА МАТИ МІНІСТРА МАЙБУТНЬОГО». Він сказав: «Зараз суспільство вступає на незвідану територію, новий світ, в якому уряди, лідери бізнесу, наукові співтовариства і громадяни повинні працювати разом, щоб визначити шляхи, які направляють новітні технології на поліпшення умов життя людини і зведення до мінімуму ризиків».

Ми зараз живемо у світі, який трансформується разом з нами і на наших очах. Кожен день з’являються не лише нові «ґаджети» та технології, але й нові загрози, нові виклики — чи якійсь країні, чи цілому регіону, а то й всьому людству. Але ж більшість держав працюють лише з сьогоденням, вирішують актуальні проблеми, але не працюють на перспективу, не вивчають загрози майбутнього. І в цьому — величезна помилка, оскільки майбутнє має властивість дуже-дуже швидко перетворюватись на сьогодення.

Передові країни давно зрозуміли, що треба попереджувати проблеми, а не просто реагувати на них. Наприклад, у Швеції вже є Міністр майбутніх проблем, стратегії та співпраці, в обов’язки якого входить планувати розвиток країни в довгостроковій перспективі та вирішувати можливі майбутні проблеми ще до їх появи. Південна Корея також не відстає з її міністерством науки, ІКТ та майбутнього планування. Насправді, досить багато країн вже мають подібні органи (Ізраїль, Об’єднані Арабські Емірати, Естонія).

В Росії «Міністерством Майбутнього» збирались назвати Міністерство освіти, але від цієї гри у фейкові перейменування вчасно відмовились, що було правильним рішенням — особливо в умовах соціальної стагнації, здорожчання і все меншої доступності якісної освіти для більшості населення.

У середині квітня ц.р. голова Ради Федерації (вищої палати російського парламенту) Валентина Матвієнко виступила з ідеєю створення у структурі Уряду РФ «Міністерства щастя та майбутнього» — за прикладом ОАЕ, при цьому ніякої конкретики озвучено не було. І буде дуже образливо і соромно перед усім світом, якщо Росія — країна, яка змагається за «правильне минуле», «духовні скрепи» та проти «искажений героической истории», країна, яку майбутнє цікавить лише на словах, країна, де (на думку багатьох істориків та соціологів) інноваційний тип розвитку неможливий у принципі, створить подібне міністерство, а Україна — вся така прогресивна і передова — ні. Майдан 2013–2014 років, Революція Гідності, боротьба проти зовнішньої російської інтервенції відкрили перед Україною можливість переходу до інноваційного розвитку, до побудови суспільства XXI ст. та амбітної держави — держави розвитку (developmental state). Але, на превеликий жаль, більшість політиків, які опинились у владі після Революції, виявились або непрофесійними та некомпетентними у питаннях державного будівництва та державного управління, або корумпованими. Тож на зміну революційному піднесенню та мобілізації навколо спротиву зовнішній агресії у суспільстві прийшло розчарування, підсилене парламентською та урядовою кризами весни 2016р.

Відповідь на найскладніші виклики сучасного та майбутнього — одна з функцій сучасної держави. Якби в Україні влада відстежувала такі виклики, можна стверджувати, що не було б ані анексії Криму, ані окупації Донбасу.

Отже, одне з найважливіших завдань, яке можна вирішити при болісній трансформації уряду Яценюка на уряд Гройсмана, аби це не була трансформація одного корупційного шила на інше корупційне мило, — це змінити структуру уряду та утворити Міністерство Майбутнього (яке може мати і цілком нейтральну назву — наприклад, Міністерство стратегічного планування та інноваційного розвитку України). Дійсно, ЧАСИ УРЯДУ Яценюка могли стати двома роками нової реальності, утворення українського економічного дива, а стали часом втрачених надій та зведеного нанівець піднесення, що виникло на Майдані.

МІНІСТЕРСТВО МАЙБУТНЬОГО ПОВИННО СТАТИ ПОЧАТКОМ ФОРМУВАННЯ НОВОЇ УКРАЇНИ, ТОЧКОЮ КОНСОЛІДАЦІЇ УСІХ ЗДОРОВИХ СИЛ В УКРАЇНСЬКІЙ ВЛАДІ ТА СУСПІЛЬСТВІ,

інструментом прориву в новий технологічний уклад, фактором створення інвестиційної привабливості країни, осередком спротиву деградації, потужним ліфтом соціальної мобільності для нового покоління управлінців та державних діячів.

Створення Міністерства Майбутнього в контексті нинішніх українських реформ може сприяти якісному покращенню іміджу України за кордоном, що має ключове значення для залучення іноземних інвестицій та міжнародної допомоги. Саме цей орган міг би стати обличчям та «інтерфейсом» інтеграції України у світову спільноту, саме по ньому можуть оцінювати ефективність нового Кабміну та української влади у цілому.

Поки що Україна експортує на Захід та в Росію найкращий інтелектуальний потенціал нашої країни — разом з усіма новітніми розробками та креативними стартапами. ЯК ЗАВЖДИ: УКРАЇНА МАЄ ПОТЕНЦІАЛ, АЛЕ НЕ МАЄ НАВИЧОК ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ.

Міністерство Майбутнього повинно стати саме тією рушійною силою, яка б змогла зрушити країну з мертвої точки як економічного, так і технологічного занепаду. Робота на перспективу безумовно підвищила б конкурентоспроможність країни на світовому ринку, а враховуючи її потенціал, можна з упевненістю сказати, що Україна могла б стати глобальним інноваційним хабом, країною-новатором та дати світу безліч новітніх технологій.

Утворення Міністерства Майбутнього не повинно стати створенням ще одної бюрократичної інституції (його можна утворити, наприклад, на основі кількох існуючих, але неактуальних державних агентств). Навпаки — воно повинно сприяти оптимізації управління і зосередити в одній точці прийняття рішень, стратегічну проблематику, пов’язану з викликами майбутнього і з тим, чим Україна повинна стати і стане протягом найближчих років та максимально ефективний поточний менеджмент (адміністрування майбутнього).

До відома Міністерства Майбутнього повинна була б відноситись проблематика загроз та викликів майбутнього, цілепокладання, геополітичного та геоекономічного позиціонування України, інноваційного розвитку економіки, інвестицій, європейської інтеграції, інноваційного розвитку регіонів та децентралізації влади й управління, стратегічного планування, демографічного планування, інтелектуальної власності.

До відома Міністерства Майбутнього можуть відійти також інші служби та структурні підрозділи — наприклад, Національна Рада Реформ, національні проекти розвитку, а також пов’язані з інформаційною політикою (в ідеалі — влиття інформаційного міністерства, легендарного «МінСтеця», на правах департаменту) та створенням позитивного іміджу України — як всередині країни, так і за кордоном (зараз ці функції покладено на МЗС).

Міністерство Майбутнього не повинно розглядатись владою як піарівський фейк, створений задля покращення власного іміджу. Але воно може стати дуже ефективним інструментом переформатування структури управління та змін у суспільстві. Саме за його участі можна «пророщувати» соціально-політичні та технологічні інновації в Україні, саме воно може стати «точкою кристалізації» нового суспільства та опорою у «перезавантаженні» країни. І це — відповідь на питання, чому НИНІШНЯ ВЛАДА, НИНІШНІЙ ПОЛІТИЧНИЙ РЕЖИМ КІСТЬМИ ЛЯЖУТЬ, АЛЕ НЕ ДОПУСТЯТЬ НІЯКОГО МІНІСТЕРСТВА МАЙБУТНЬОГО, ХАЙ НАВІТЬ УКРАЇНА ЗНИКНЕ З ПОЛІТИЧНОЇ КАРТИ СВІТУ.

ЇМ, НИНІШНІЙ ЕЛІТІ, І В МИНУЛОМУ НЕПОГАНО…

 

• ВПЕРШЕ В УКРАЇНІ! →

28.04.2016