У світі є чимало країн, які десятиліттями живуть поза воєнними блоками, зберігають нейтральний статус. Виграли вони від цього чи програли? Питання дуже актуальне для України, адже існує міф, що нас може захистити лише приєднання до, приміром, НАТО.

Шведи, фіни, австрійці, швейцарці, латиноамериканці, монголи. Як ці люди трьох континентів здобули нейтралітет, якої форми та змісту він набув у кожному з розглянутих випадків, і в якому напрямку розвивається нині цей статус?

ВІД МІЛІТАРИЗАЦІЇ ДО ПАЦИФІКАЦІЇ

Ця держава розташована на перехресті між Сходом і Заходом, між Півднем і Північчю. Під її прапором часто ходять кораблі з українськими екіпажами. З її паспортами літають численні українські політики та бізнесмени. Її компанії (на замовлення впливових українців) розміщують на офшорних рахунках такі суми, які, найімовірніше, більші за наші бюджетні витрати на охорону здоров’я. Все це — Панама, країна з населенням близько 4 млн, із номінальним середньодушовим доходом близько $13 тис. (значення цього показника для всіх країн тут і далі — середнє арифметичне відповідних відомостей МВФ (2016), Світового банку (2015) та ООН (2015)). Для порівняння, в офіційно 40-мільйонній Україні — близько $2 тис.

У 1983-1989рр. військова диктатура Нор’єги призвела до мілітаризації Панами. Створювалися нові й нові військові та парамілітарні збройні формування для боротьби з нібито зовнішніми, а насправді, переважно, внутрішніми опонентами диктатури. Серед найвідоміших таких формувань — «Батальйони Гідності» з пишними патріотичними назвами кожного з них, наприклад: «Батальйон Архангела Михаїла». Нор’єга, багаторічний цінний агент ЦРУ, створив настільки жорстокий режим, із придушуванням ЗМІ та кривавим побиттям демонстрантів, із незаконним експортом наркотиків до США, з багатьма іншими величезними, відомими на весь світ зловживаннями, що Вашингтон змінив своє ставлення та провів військову операцію. Вторгнення, здійснене у 1989р. під гаслами захисту американських громадян, панамської демократії та прав людини, а також боротьби з наркотрафіком і відмиванням грошей, коштувало панамцям від 500 до 3500 життів, переважно, цивільних осіб.

Новий президент Панами ліквідував армію, замість неї були створені лише невеличкі збройні формування для підтримання елементарної безпеки на кордонах і всередині. У 1994р. відсутність постійної армії була закріплена поправкою до конституції. Відтоді дозволяється створювати лише тимчасову — на випадок зовнішньої агресії. Таким чином панамський бюджет економить чималенькі кошти. Та й із ким і навіщо воювати? Панама межує на суходолі лише з двома державами, одна з яких — сусідка не лише за географією, але й за списком нейтральних країн. Ця сусідка — Коста-Рика, яка повністю скасувала свою армію й оголосила нейтральний статус ще у 1949р. Інша — Колумбія, занурена з 1964 по 2016рр. у громадянську війну. І над усім цим — США, зацікавлені у стабільному нейтральному статусі зони Панамського каналу. В червні 2017р. Трамп зустрівся з панамським президентом і охарактеризував стосунки з ним персонально й американські відносини з Панамою як міцну дружбу.

По інший бік світу нещодавно з’явилася нова нейтральна держава — Монголія. У цій країні, з населенням близько 3 млн, із номінальним середньодушовим доходом близько $3,9 тис., головним національним героєм вважається… Чингісхан. У сталінські часи керівник Монголії носив військове звання маршала, а загалом монгольська держава 70 років копіювала радянські зразки в багатьох галузях аж до дрібних деталей, кілька разів виступала вірним сателітом СРСР у збройних конфліктах на Далекому Сході. Монголія досі має у своєму розпорядженні 100 танків Т-72 і близько 1000 одиниць іншої бронетехніки радянського виробництва. Та що можуть зробити монгольські «деед офіцер» (найвищі офіцери, генералітет — монг.) із цим багатством у разі війни з будь-яким із двох своїх сусідів-гігантів, РФ і Китаєм? Хіба що загинути з честю. Ну, а в разі війни у ролі союзника Росії чи Китаю проти США чи одного з тих двох сусідів доведеться стати хоч і другорядною, але мішенню для зброї країни-велетня — з тим же, ймовірно, результатом.

Тож чого дивуватися, що у вересні 2015р. на Генасамблеї ООН президент Монголії оголосив: його країна запровадить «політику постійного нейтралітету» та закликає міжнародну спільноту визнати цей нейтральний статус. Ну, а табуни залізних коней завжди можна вигідно продати замість того, щоб чималенько витрачатися на їхню експлуатацію. І придбати на ці гроші, наприклад, сучасне обладнання для промисловості та готелів.

ДЕРЖАВА З НАЙБІЛЬШИМ СТАЖЕМ НЕЙТРАЛІТЕТУ

Це — Швейцарія, з населенням близько 8,5 млн, із номінальним середньодушовим доходом близько $80 тис. (за цим показником, друге місце у світі, після крихітного Люксембургу). Одна з причин такої заможності: Швейцарія після кількох століть масового експорту високопрофесійних військовиків-найманців стала нейтральною в 1815р. Першою у світі, з тих пір стійко утримуючись від спокус війни, навіть коли англо-американська авіація декілька разів помилково бомбила швейцарські населені пункти. Щоб ви розуміли, деякі гарячі голови з-поміж американських генералів підтримували бомбардування швейцарської території, а з-поміж німецьких — навіть розробили план її окупації. Але оскільки Швейцарія не була потенційним нападником на Рейх, натомість виступала вигідним економічним партнером, та й децентралізованість швейцарської (кон)федерації не гарантувала нацистам загальної капітуляції у разі захоплення президента, то Гітлер так і не віддав наказ про вторгнення.

Крім того, численні впливові чиновники, бізнесмени Німеччини, Італії, країн антигітлерівської коаліції потре-бували нейтральної Швейцарії для своїх, у т.ч. таємних операцій, для зондування союзників і противників, здійснення гуманітарних акцій, особистого збагачення тощо. Не останню роль відіграло й широке поширення серед швейцарців дуже якісної стрілецької зброї та чудове вміння користатися нею, тим більше в умовах гірського рельєфу. За офіційною швейцарською версією, саме велика кількість патріотичного, добре навченого й озброєного населення була вирішальним чинником збереження незалежності у роки Другої світової.

Зберігати нейтралітет Швейцарії допомагають не лише ефективна армія, високі гори та високорозвинуті фінансово-економічні міжнародні зв’язки, але й відсутність членства в ЄС. Чому? Далі буде.

НЕЙТРАЛЬНІ КРАЇНИ В НЕ-НЕЙТРАЛЬНОМУ ЄС

У Європі напередодні Другої світової було чимало нейтральних країн. Їхня доля склалася по-різному. Деякі були окуповані Німеччиною, деякі — Радянським Союзом, а інші зберегли суверенітет, маневруючи, інколи суттєво допомагаючи або тільки нацистам, або тільки країнам антигітлерівської коаліції, або й тим, і тим. Наприклад, Швеція надавала чимало своїх ресурсів і цінних послуг Рейху, допомагала також і англо-американським військам. У підсумку, практично не мала загиблих громадян у Другій світовій. А от Фінляндія, попри високу мотивацію, мужність, майстерність своїх солдатів, попри допомогу потужного союзника, втратила вбитими близько 90 тис. людей (2,5% населення) і 10% території, зазнала катастрофічних руйнувань, ще й репарації виплачувала. Натомість, після війни, нейтральний статус, неприєднання ані до НАТО, ані до прорадянського Варшавського договору, дозволили Фінляндії зберегти й розвинути демократію та ринкову економіку, стати дуже багатою країною, залишаючись дружнім сусідом і партнером для СРСР і для країн НАТО.

Втрати Фінляндії часів Другої світової переконали не лише Фінляндію у перевагах нейтрального статусу, але ще й укріпили в цій думці шведів. У 1955р. проголосила свій нейтралітет й Австрія, яка теж сильно постраждала у Другій світовій, воюючи у складі гітлерівського Рейху. Австрія та Швеція, як і Фінляндія, протягом Холодної війни отримали чимало користі від свого нейтрального статусу: не лише через те, що їхні громадяни менше ризикували стати жертвами обміну ядерними й іншими ударами, ніж жителі країн НАТО, але й через більшу довіру в бізнес-операціях із боку СРСР і його сателітів, більший доступ до ринків «соціалістичного» блоку.

Проте вступ до ЄС у середині 1990-х рр., а ще в більшій мірі загострення американо-російського протистояння в середині 2010-х, ставлять нині перед Австрією (населення близько 8,6 млн, із номінальним середньодушовим доходом близько $44 тис.), Фінляндією (населення близько 5,5 млн, із номінальним середньодушовим доходом близько $42 тис.) і Швецією (населення близько 10 млн, із номінальним середньодушовим доходом близько $51 тис.) політико-правову проблему. Всі ці країни успішно забезпечували свою зовнішню безпеку, мають добре навчені й озброєні армії (відповідно, кількість військовослужбовців у мирний/воєнний час, приблизно: 25/50 тис. у Австрії, 30/930 тис. у Фінляндії, 25/55тис. у Швеції).

НЕЙТРАЛЬНИЙ СТАТУС, НЕПРИЄДНАННЯ АНІ ДО НАТО, АНІ ДО ПРОРАДЯНСЬКОГО ВАРШАВСЬКОГО ДОГОВОРУ, ДОЗВОЛИЛИ ФІНЛЯНДІЇ ЗБЕРЕГТИ Й РОЗВИНУТИ ДЕМОКРАТІЮ ТА РИНКОВУ ЕКОНОМІКУ, СТАТИ ДУЖЕ БАГАТОЮ КРАЇНОЮ, ЗАЛИШАЮЧИСЬ ДРУЖНІМ СУСІДОМ І ПАРТНЕРОМДЛЯ СРСР І ДЛЯ КРАЇН НАТО

Але членство в ЄС юридично передбачає, у перспективі, можливість створення загальноєвропейських сил безпеки. Понад 20 членів ЄС (із 28) є членами НАТО, а членство в ЄС, як і в НАТО, зобов’язує до координації та взаємної допомоги (в більшій чи в меншій мірі) в усіх справах. Скоєні ісламськими фундаменталістами теракти, ІДІЛ, а також низка агресивних військово-політичних акцій РФ, перебіг американо-російської інформаційної війни — все це сприяло в 2014-2016рр. пожвавленню процесу воєнної інтеграції у рамках ЄС. На брюсельському саміті лідерів Євросоюзу 22-23 червня 2017р. президент ради ЄС Туск і голова Єврокомісії Юнкер продовжили свою давню лінію на таку інтеграцію. Зокрема, виділено величезне фінансування на уніфікацію озброєнь, які використовуються в арміях країн-членів ЄС. Європейські лідери вирішили започаткувати Постійне структурне співробітництво (Permanent Structured Cooperation, PESCO), а також Європейський оборонний фонд (European Defense Fund). Отже, створюється дедалі більше юридичних колізій і політичних обставин, які підштовхують членів ЄС до відмови від нейтрального статусу, а відмова, у свою чергу, змушує їх збільшувати воєнні видатки. Але основою безпеки Європи, кажуть високопосадовці у Брюсселі, залишатиметься поки що НАТО. Тобто той блок, на який Дональд Трамп вимагає від європейців «скидуватися» набагато більшими сумами, ніж зараз.

Всі ці збільшення навряд чи відіб’ються на добробуті жителів нейтральних членів ЄС позитивно. Але деякі з найбільших торгівців зброєю невдовзі отримають на цьому, вочевидь, десятки, а той сотні мільярдів доларів. А чи доречний шлях нейтралітету (як, до речі, й було з Україною в мирні часи) — думати вам, наш народе.

• ← «СЕЙЧАС ВРЕМЯ ГЕРОЕВ, КОТОРЫЕ НЕ БОЯТСЯ»
• СЕРГЕЙ ДАЦЮК: «ГОСУДАРСТВУ НУЖНО ТУПОЕ МОЛЧАЛИВОЕ СТАДО» →