Сторінки шкільних зошитів, чеки з супермаркетів, готельні та ресторанні рахунки, старі листи, авіаквитки, рекламні банери − це лише менша частка тих матеріалів, що їх використовує у своїх роботах художник Олег Тістол. У картинах серії «Нацпром» співіснують фотографія та живопис, а свої топові «Пальми» художник формував із використанням техніки трафарету. Але як увесь цей… непотріб (вибачте, — колоритності) перетворюється на художні полотна — цікаво побачити... Весною? Влітку? Не станемо чекати на осінь і пробіжимось мистецьким Києвом нині.

Герой Савелія Крамарова у фільмі «Джентльмени удачі» довго шукає… дерево. Радше — певне місце, точку на карті міста, позначену, так би мовити, цим деревом, пальмою. Але ми – про інші пошуки. Митецькі. Творчі. І про художника, якому такі «розвідки» приносять нагороди. Так, на церемонії вручення цьогорічної премії «Людина року» найкращим митцем визнаний український художник Олег Тістол – один із лідерів «Української Нової Хвилі», автор знаменитих пальм циклу картин «Ю.Б.К.» (Південний берег Криму).

Screenshot_3

Як нам тепер болітиме тема Криму, Олег Тістол чи відчув, чи провидів її ще 2012р. Тоді разом із молодою дизайнеркою Анастасією Івановою художник поєднав різні мистецькі жанри в арт-проекті для «Мистецького Арсеналу». Необарокові пишноти громадились як приборкувачі хвиль за пляжною лінією. Одяг за мотивами картин Олега, складне гаптування аксесуарів від Анастасії — пальмами, величезна «Розмальовка», до якої «прикладали» руку учасники та гості 31 Ukrainian Fashion Week, сама інсталяція проекту, що нагадувала Ялтинську набережну, жива музика, картини художника, вмощені на каменях, — всі ці яскравості кружили довкола темно-фіолетових барв пальми! Ботанічна красуня, втілена у «Розмальовці», на лондонських торгах аукціонного дому Phillips була реалізована за $53 900. Це, до речі, один із кращих, «джентльменських» показників продажів вітчизняних арт-майстрів в Україні й за кордоном… На десятки тисяч доларів шанують хіба що Анатолія Криволапа. Його першого, але ми сьогодні не про те.

Цікаво якось склалось: наш — джентльмен удачі, їхні — долари, а пальми… Чиї ж пальми?

Родом Олег Тістол із Врадіївки. Якби не зґвалтування місцевої мешканки працівниками міліції та обурення громади безкарністю «ментів», що привело цілу Врадіївку до столиці, хто б знав про селище на Миколаївщині? Але художникові Тістолу — це Батьківщина, більше того, понівечена дівчина-родичка, а жінки, які розбійників голими руками скрутили, — рідні тітки. Так ось і складається, що Україна тепер достеменно знає, в яких краях живуть горді, незалежні, а головне — з почуттям справедливості люди. Та й творчі. Мама Олега мудро маневрувала сімейним човником, як перший і найголовніший учитель купувала синові дефіцитні монографії про творчість європейських художників. Тож Олег — вже учень Київської республіканської середньої художньої школи — почував себе «просунутим пацаном», малював під Сезанна, Матісса і точно знав, що хоче робити далі.

Це тепер для нас не в дивину поняття-куратор виставки. Людина, яка вміє грамотно організувати, провести персональну виставку, та ще й так, щоб тривала вона не менш як місяць-півтора. Секрет успіху, буває, лежить на поверхні. До прикладу — Республіканська молодіжна виставка 1987р., коли твори грандів розмістили майже під стелею, а картини нової хвилі — на рівні очей відвідувачів. Таким «хитрим способом» галеристи посприяли… і Україна побачила, як інше покоління увірвалося у задуху «совка». «Тістол, перший із цієї молодої когорти, з ким я познайомився», — згадував пізніше Олександр Соловйов, визнаний мистецтвознавець, блискучий галерист. Звісно, всі розуміли, що потрібно творити нове українське мистецтво, саме українське і саме національне. То була унікальна географічна ситуація. Якщо чесно. Після повного вакууму століть. Якщо відверто.

Колись давнього літа художник Тістол сформулював: «Ми, діти «худфондів», ми бачили гнилизну соцреалізму, повну його деградацію, коли не залишилось ані мізків, ані майстерності. У результаті — явище останніх 20-ти років, яскраве, декоративне, гедоністське. Вітальне. «Вся ця розкіш надмірностей стилю мала коріння в українських чорноземах», — сказав колись Олег і як упередив більшість із можливих поривань світових арт-дилерів у Україну.

КРИЗИ ДУЖЕ СТИМУЛЮЮТЬ ТВОРЧІ ПРОЦЕСИ. ВГОДОВАНИЙ ТА НЕЗВОРУШНИЙ ХУДОЖНИК ПРАЦЮЄ МАЛО

Можливо, саме на наші українські надмірності завітав в Україну перший Kyiv Art Week. З 15 по 20 червня в українській столиці тривав тиждень мистецтва, відомий міжнародний формат, що об’єднав виставкові, музейні й галерейні проекти, галерейний форум і конференцію за участі міжнародних експертів. На пострадянському просторі таких подій ще не було, 15 локацій і тисячі художніх творів — від геніїв класики до зірок сучасності. Особлива гордість Kyiv Art Week — колекція Національної галереї сучасного мистецтва Грузії. У скількох представлених приватних колекціях можна було побачити твори Олега Тістола? Скажемо просто — у більшості. Наголосити хочеться на приватних зібраннях і скорше за все на приватному бізнесі. Тож хоч і перша, але одна Kyiv Art Week проблему відсутності налагодженого арт-ринку не здолає. Чому відсутній? Щоби займатись мистецтвом як бізнесом, перш за все, потрібно бути порядною людиною і формувати чесні стосунки з художником. Без тиску, приниження, шахрайства. У Києві, до речі, за роки теперішньої війни не перестали купувати картини. А коли 1968р. у Прагу ввійшли радянські танки, городяни крамниці не закрили й продовжували жити цивілізованим культурним життям. Не хочеться наразі замислюватися над долею безсмертних шедеврів Миколи Реріха, що зберігались в колекції музею Горлівки, чи що зробили бойовики з донецьким культурним центром «Ізоляція». Це в російській літературі традиційно розглядають тему, як краще вмерти, нам же треба продовжувати шукати сенс життя. Саме тому сьогоднішня розмова — про мистецтво.

Screenshot_4

Шанують українські журналісти бравурну мистецьку тематику: легенько, позитивненько пробігтись виставковими просторами. Але ж з Олегом Тістолом можливі знову — пальми. Запитаєш у художника про «чому і як» і чуєш: «Важко полюбити українську історію. Але я люблю, у тому вигляді як вона є. Коли не люблю, малюю пальми. Проста формула. І все для мене в рамках з Петриківки». Як для мене, для знайомства, навіть для розуміння творчої натури цілком вдосталь інформації. З такими авторськими настроями розумієш, чому у проекті «Українські гроші» брендом призначена Роксолана, постать чи то жриці, чи банщиці. А серед улюблених образів височать «Гори». Писані на Кавказі, в Ізраїлі, нещодавно ось — гори «Ай-Петрі». Народжують вони у майстра той же сум, як колись у вірмен серія українця «Арарат».

Під час подій на Майдані Тістол писав мало, проте майстрував щити з фанери для протестувальників. Трагічні події порушили сталий ритм серця, інфаркт завадив Олегові ще більш активно діяти. А от щити, обгорілі, зі слідами від куль, стали експонатами виставки «Я крапля в морі», що цієї весни відбулася у Відні. Переїзд назавжди кудись до комфортної Європи художник не планує. Каже, що в Україні, державі на краю Європи, вирішуються найгостріші культурні проблеми за останні 70 років. «Кризи дуже стимулюють творчі процеси. Вгодований та незворушний художник працює мало». До речі, у радянські часи у переліку професій художник значився висококваліфікованим пролетарем. Бо ж працює руками. Ремісники, цеховики, братчики. Як у Середньовіччі. Пабло Пікассо, геній, із власного задоволення спонсор Комуністичної партії Франції — теж руками працював. Коли треба — місив глину, сколочував рамки. Які мають ще й підрамники, це вам скаже будь-який ремісник. І коли полотно не добирає потрібних одного, двох сантиметрів, майстер все перетягує сам. Не абстрактний якийсь, а художник Олег Тістол.

Коли у когось багато геніальних починань і безліч не доведеного до пуття, можливо по щирості не стачає одного-двох сантиметрів у підрамнику? Тоді були б і гори — лаконічні, сповнені грою смислів, символів, шифрів. І Крим як вічні канікули, рай, але рукотворний. Де на вагу $53900 впливають саме оті один-два сантиметри. Пальми в Криму ростуть лише з ХХ ст. Вони там культивовані.

 

Передплата на сайт-газету nr-logo

1 міс. Время доступа:
1 м. 0 дн. 0 ч. 0 мин.
30,35 грн
3 міс. Время доступа:
3 м. 0 дн. 0 ч. 0 мин.
91,05 грн
6 міс. Время доступа:
6 м. 0 дн. 0 ч. 0 мин.
182,10 грн
12 міс. Время доступа:
12 м. 0 дн. 0 ч. 0 мин.
364,20 грн
28.07.2016 new-republic

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Login form

[wppb-login]

×
Авторизація
*
*

Login form protected by Login LockDown.


Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю