Не даремно ЗМІ називають «четвертою владою», адже журналісти можуть і мають неупереджено контролювати ситуацію та чесно висвітлювати її. Наше перше розслідування у «Новій Республіці» присвячене проблемі захисту населення у надзвичайних ситуаціях. Дефіцит такої форми журналістського жанру і море предмету для роботи – нехай буде всім для наснаги.

Кожен із нас стикається з безліччю небезпек кожного дня: транспорт, погодні умови, побут, довкілля, не дай Бог, теракт – все криє у собі певну загрозу. Але попереджений – означає озброєний. А чи ви попереджені? Чи знаєте Ви, приміром, правила поводження при повені? А чи вмієте надавати першу медичну допомогу? А може, пам’ятаєте, де знаходиться хоча б одне бомбосховище у вашому місті? Якщо ваші відповіді «так», то ви, напевно, працюєте у сфері оборони. Якщо ж «ні», то ваші шанси на виживання у надзвичайних ситуаціях дуже низькі.

Всі ми знаємо, що ніхто не подбає про нас і наші родини краще за нас самих. Але тим не менше, знання про надання першої медичної допомоги та поведінку у надзвичайних ситуаціях є основоположними та мають прививатися у всіх навчальних закладах, починаючи з дитячого садочку. І дорослому населенню не завадило б освіжити у пам’яті ази цивільної оборони. За результатами нашого опитування, більше 55% дорослого населення не володіє інформацією щодо поведінки у надзвичайних ситуаціях, а ще 20% мають настільки поверхневі знання, що, на жаль, не допоможуть їм ані врятуватися самим, ані врятувати іншого. Кому вигідно, щоб в умовах постійної загрози війни та розгулу тероризму по всьому світу населення України залишалося настільки некомпетентним у питаннях захисту самих себе? Наше розслідування намагалося докопатися до суті.

55% ДОРОСЛОГО НАСЕЛЕННЯ НЕ ВОЛОДІЄ ІНФОРМАЦІЄЮ ЩОДО ПОВЕДІНКИ У НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ, А ЩЕ 20% МАЮТЬ НАСТІЛЬКИ ПОВЕРХНЕВІ ЗНАННЯ, ЩО, НА ЖАЛЬ, НЕ ДОПОМОЖУТЬ ЇМ АНІ ВРЯТУВАТИСЯ САМИМ, АНІ ВРЯТУВАТИ ІНШОГО

Цивільна оборона як система виникла у роки Першої світової з появою авіації. З розвитком озброєння мала розвиватися та вдосконалюватися і оборона. Після Чорнобильської катастрофи з’явилася потреба введення до шкільної та університетської програм і курсу «Основи безпеки життєдіяльності». Але, як відомо, українська навчальна програма така швидкоплинна - не встигли витратити кошти на друк підручників для цього предмета, а сам урок уже прибрали і замість нього з’явилися «Основи здоров’я». Такі зміни відбулися трохи більше 5 років тому, коли, певно, ніхто ще не думав, що «Основи цивільного захисту» знадобляться нам більше, ніж «Основи здоров’я». Предмет «Захист Вітчизни» починається лише з 10 класу. Школярі отримують надзвичайно мало теоретичних знань, а про практичні заходи взагалі краще промовчати.

Викладач шкільного курсу «Захист Вітчизни» у Боярській ЗОШ №5 Фелікс Сабловський має чимало зауважень до організації освіти у даній сфері. «Протигази не оновлювалися з 1986-го року, ─ каже викладач, ─ немає на чому навіть показати учням, як правильно ними користуватися, технології невпинно крокують вперед, а шкільне устаткування залишається сталим. Більшість вимірювальних приладів доводиться показувати на картинках у підручниках. Засоби захисту органів дихання та шкіри, індивідуальні протихімічні пакети ІПП-8 ─ все це у школах або застаріле, або взагалі відсутнє. Що вже казати про більш ґрунтовні знання, якщо учні не мають навіть індивідуальних аптечок? Нині її можна укомплектувати за 88 грн, а за стандартами НАТО вона обійдеться у 180. Не кожна родина вважає за потрібне витрачати на це кошти».

«Захист Вітчизни» ─ теж далеко не ідеальний курс. Обговорення нової програми цього предмета громадськістю тривало понад півроку. Остаточний варіант з’явився 10 липня минулого року. Дивовижним чином у настільки буремні часи громадськістю було прийнято рішення зменшити кількість годин із даного предмета для 11 класів, аби дати випускникам більше часу підготуватися до ДПА та ЗНО. Виходить, що до іспитів варто краще готуватися, аніж до надзвичайних ситуацій, поведінка в яких може врятувати життя тобі й оточуючим. Також зміст програмового матеріалу в навчальній програмі «Захист Вітчизни» (залежно від матеріальної бази навчального закладу) може бути відкореговано на 20% у межах розділу. Дійсно, навіщо оновлювати матеріально-технічну базу, якщо можна просто підкорегувати програму? Вийде урок із серії «У нас немає протигазів, тому урок стосовно хімічних атак ми обійдемо стороною».

Ситуація критична не тільки у загальноосвітніх навчальних закладах. Фелікс Сабловський (до речі, підполковник у відставці) просто шокований тим фактом, що майже повністю припинено випуск дитячих протигазів в Україні і знайти їх все важче з кожним днем. Хоча цьому мала б приділятися першочергова увага. Тренувальні навчання для населення майже не проводяться, а мали б відбуватися не менше, як 1 раз на 3 місяці. До того ж, чи знали ви, що при надзвичайній ситуації у разі несправності телебачення та радіовузлів працівники жеків у пішому порядку мають повідомити всім жителям про обстановку? І що найцікавіше - чи знають про це самі працівники жеків?

Навчальна пожежна тривога раз на рік і День цивільної оборони, певно, найбільш масові та помітні заходи. Один із головних нюансів: наскільки сам викладач зацікавлений та компетентний у матеріалі, адже школярів необхідно зацікавити цим, пояснити їм всю необхідність отриманих знань. Не факт, що вам знадобляться геометрія чи хімія, а от правила поведінки при пожежі, повені, терористичному акті, на жаль, можуть знадобитися будь-коли та реально врятувати не одне життя. Цікаво, що навіть у Росії вже давно у закладах освіти демонструються навчальні фільми про правила поведінки у різноманітних надзвичайних ситуаціях. Часто з’являється такий контент і на державних телеканалах країни-агресора, у нас же на це не має ані коштів, ані ентузіазму.

Що стосується навчання дорослих, то цим має займатися центральний орган виконавчої влади ─ Державна служба з надзвичайних ситуацій (ДНС). Є певний штат працівників, які зобов’язані постійно освіжати у пам’яті громадян необхідну інформацію, час від часу проводити лекції та практичні заняття. Я впевнена, що більшість з вас щиро здивована цією інформацією. Серед опитаних мною громадян старше 30 років жоден не згадав заходів такого характеру на робочому місці. Раніше цим хоч трохи опікувалися профспілки, але зараз, як відомо, ці утворення просто «відмирають». Тобто більшість дорослого населення взагалі не знає, як поводити себе у надзвичайних ситуаціях на виробництві та в житті. Картина, справді, невтішна: у школах цивільному захисту майже не навчають, а шанс дізнатися про нюанси захисту у колі сім’ї ще більш мізерні: батьки самі не володіють подібною інформацією або вже давно все забули.

Колишній працівник МНС Леонід Корженський стверджує, що просте населення, на жаль, жодним чином не може вплинути на ситуацію з цивільною обороною, адже ініціатива має надходити від законодавців. «Я переконаний, що, перш за все, потрібно повернути ОБЖ до програми та починати навчання ще з дитячого садочку. Постійне повторення та вдосконалення знань має супроводжувати всіх громадян як у навчальних закладах, так і на робочому місці. Ці заняття не мають бути одноразовою лекцією, їх необхідно періодично проводити як інструктаж із практичними заняттями, щоб схеми евакуації, сигнали оповіщення, адреси та місця укриттів та евакуаційних пунктів люди запам’ятали, як таблицю множення».

ШКОЛА МАЄ ГОТУВАТИ ДІТЕЙ НЕ ТАК ДО ЕКЗАМЕНІВ, ЯК ДО РЕАЛЬНОГО ЖИТТЯ

Певно, єдині в Україні, хто щиро опікується навчанням населення з цивільного захисту - це громадські організації. Одна з них ─ Всеукраїнський дитячий рух «Школа безпеки» ─ потужна організація, яка проводить багато заходів по всій Україні та виборює призові місця на міжнародних конкурсах. Ми поспілкувалися з її головою Аллою Негрієнко та дізналися, що, на превеликий жаль, навіть із цим громадським рухом серйозно не працює жодне міністерство. Такі гуртки вимагають коштів на медичне, туристичне та рятувальне обладнання, держава ж, як завжди, надати фінансову підтримку просто не в змозі. А ДНС виявилася ще більш байдужою та навіть не погодилася підтримати ініціативу «Школи безпеки» щодо створення сайту з інформацією та методичними розробками по безпеці життєдіяльності. Такий інтернет-ресурс можна було б зробити без жодних капіталовкладень.

Тож заважає, як бачите, не брак коштів, а відсутність бажання виконувати свої прямі службові обов’язки. Міністерства жаліються на зайнятість і пропонують надати лише консультаційну допомогу замість того, щоб допомогти організації практично й організаційно. В ідеалі держава має сприяти громадським організаціям, а у реальності виходить, що громадські організації, окремі активісти, волонтери часто просто беруть всю повноту обов’язків та відповідальність за просвіту населення на себе.

Як відомо, в Японії часто відбуваються землетруси, тому діти в цій державі з пелюшок навчаються правилам порятунку від цього стихійного лиха. У нас цьому питанню не надається достатня увага, хоча Західна Україна періодично страждає від повеней, а випадки лісових пожеж значно почастішали. Зате після Майдану і в умовах війни надзвичайно загострилося питання патріотичного виховання школярів і студентів. Нині на базі кожного міського центру творчості створено гурток для юних патріотів, який навчає народних пісень, казок та обрядів, оповідає про найбільш вагомі та героїчні сторінки української історії. Це, безперечно, чудово та корисно, але чи не важливіше навчання основам порятунку при надзвичайних ситуаціях?!

Алла Негрієнко також наполягає на якнайшвидшому поверненні уроку ОБЖ до навчальних закладів і вдосконаленні курсу шляхом збільшення кількості практичних занять. Надалі варто розвивати гуртки з рятувальної справи за місцем проживання. Станом на 2011р. було створено аж 7000 гуртків по всій Україні, нині їх працює у кращому випадку 3000. На папері нібито існує велика кількість державних організацій із питань цивільної оборони, але фактично більшість з них не функціонують. Варто усвідомлювати, що ОБЖ ─ це не тільки правила порятунку від пожежі чи повені, це надзвичайно широкий спектр інформації про побутові небезпеки, надання першої медичної допомоги, гармонійний фізичний розвиток дитини та підтримання здоров’я. Цей урок не просто навчить корисного та потрібного, а й має на меті зробити кожну дитину людяною та доброю, навчитися цінувати життя та здоров’я.

За статистикою 2014р. у надзвичайних ситуаціях невиробничого характеру загинуло понад 43 тис. осіб. Це в котрий раз підтверджує, що доросле населення потребує навчання не менше, ніж діти та молодь. Величезна і постійно зростаюча кількість суїцидів серед молоді ─ це теж питання виховання, у якому може допомогти усвідомлення цінності кожної особистості та людського життя. Школа має готувати дітей не так до екзаменів, як до реального життя.

Згідно зі ст. 41 Кодексу цивільного захисту популяризація культури безпеки життєдіяльності серед дітей та молоді організовується і здійснюється центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту спільно з центральним органом виконавчої влади. Але, на жаль, навіть закон не може примусити цю систему працювати.

Фелікс Сабловський, як викладач зі стажем, по пам’яті повторює завчений для викладання текст: «Начальником цивільної оборони України є Прем’єр-міністр України, а його заступником ─ Міністр Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій, тож у разі будь-яких проблем вся повнота відповідальності лежить безпосередньо на них. А домагатися вирішення глобальних питань від нижчих гілок влади просто безрезультатно, адже вони повністю залежні від вказівок згори».

• ← ЛЕОНІД КАДЕНЮК: «ЯКЕ НЕДОСКОНАЛЕ ЛЮДСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО, ЯК МИ НЕПРАВИЛЬНО ЖИВЕМО НА ЦІЙ ПЛАНЕТІ»
• ІНТЕГРАЦІЯ І ДЕЗІНТЕГРАЦІЯ В СВІТІ: ЗАГРОЗА РОЗВАЛУ ЄС →