Навколо маніпуляції і брехня, але є спеціальні люди, роботою яких є вивчення того, про що думає і чого прагне народ. Про потужний запит на мир, підвищення добробуту та на соціальну справедливість, загальну деградацію політичної сфери і як під проводом амбітних, але в більшості мало або зовсім некомпетентних «нових облич» Україна прискорила згубний рух у неоліберальному напрямі — спілкуємося з соціологинею Віталіною Буткалюк.

Становище трудового люду по всьому світу в теперішні тяжкі часи суперкризи капіталізму та пандемії значно погіршилося. А в Україні, захопленій олігархами і мафіозними кланами — й поготів.

– Соціал-дарвіністський неоліберальний курс, очевидно, добиває Україну. Але як пояснити це дивне протиріччя, що ті, хто найбільше співають славні, — найбільше здають українські інтереси; ті, хто найбільше волають на одному фланзі — про інтереси особистості, а на іншому фланзі — нації, де-факто втілюють програму нового геноциду і дегуманізації як середньостатистичного громадянина, так і всього народу? Тобто чому ті, хто називають себе «свідомими», направду нічого не усвідомлюють?

Насправді сьогодні більшість політиків та «активістів» одягають на себе вишиванки та на кожному кроці розказують про свою любов до України, але по факту виявляється, що вони думають лише про своє збагачення або політичні амбіції.

Впевнена, що людей потрібно судити не за їх словами, а за конкретними справами та результатами діяльності. І всім нам, щоб не бути обманутими різними політичними авантюристами, потрібно піддавати критичному аналізу їх діяльність, розуміти, в чиїх інтересах вони діють та чиї інтереси відстоюють. І в результаті можна побачити, що багато ніби незалежних українських неурядових організацій живуть на іноземні гранти та, що логічно, реалізують діяльність в інтересах інших держав, а багато політиків у вишиванках слухняно виконують волю того чи іншого олігарха, лобіюючи його інтереси, допомагаючи обкрадати державу та народ.

– Чи змінилися за ці трохи більше ніж два роки з останнього нашого інтерв’ю якісь принципові характеристики в соціологічній картині українського суспільства?

Незважаючи на зміну влади та прихід «нової молодої команди», насправді курс країни змінений не був. Більше того, під проводом амбітних, але в більшості мало або зовсім некомпетентних «нових облич» Україна прискорила згубний рух у неоліберальному напрямі. За результатами 1,5-річного правління Зе-команди ми бачимо, що вони не налаштовані на розвиток, а лише на продовження «економіки наркомана», коли беруться позики для погашення попередніх позик, власне виробництво не розвивається, а економіка деградує.

У результаті відбувається, як на мене, найгірше — люди звикають жити в умовах бідності, несправедливості, тотальної корупції тощо. А вкотре зруйнована надія (розчарування в Зе-команді, яке вже почалося, буде дуже болючим) лише зафіксує в суспільній свідомості неможливість вирватися з цього кола безнадії та неможливість «простих людей» реально впливати на події в суспільстві. Спостерігаємо процес атомізації суспільства — коли кожен сам за себе в боротьбі за виживання.

• ← КАК УМЕНЬШИТЬ ОТТОК НАРОДНЫХ ДЕНЕГ В ОФШОРЫ: УСПЕШНЫЙ ОПЫТ
• МИ ЖИВЕМО В БОРГ НАШИХ ДІТЕЙ →