Протестні настрої зашкалюють, незалежні ЗМІ переслідуються, однак чи «вибухнуть» люди, чи бути черговому Майдану, скільки ще треба «закручувати гайки», аби Порошенко закінчив як Янукович? А може якось вдасться еволюційно, по-цивілізованому? Знає історик і політолог Кость Бондаренко.

Під час спілкування з лідером республіканців Павлом Вікнянським говорили, чи є найближчим часом загроза революційних подій в Україні, в чому тотожність російського й українського авторитарних режимів і навіщо США потрібен олігарх Фірташ?

ЧОМУ РЕВОЛЮЦІЯ В УКРАЇНІ НЕ БУЛА І НЕ Є ПОКИ МОЖЛИВОЮ

Початок року в Україні якийсь не дуже виразний. З одного боку, ми бачимо чіткі соціальні протиріччя і конфлікт усе більш нахабних олігархів, внутрішню політику латиноамериканського типу і післяноворічне похмілля народу. Багато хто очікував, що щось буде з боку праворадикалів, ручних насправді, чи якихось там профспілок, чи Юлі. Нічого цього, окрім скандалу з затриманням Насірова, немає. При цьому соціологія показує, що протестні настрої абсолютно зашкалюють і вони набагато більші, ніж було напередодні другого Майдану.

Насправді є кілька моментів. Перший, навіть найбільші соціальні суперечності, тим більше невдовоScreenshot_4лення народу - це ще не запорука, що все має вилитися у повстання, бунти, революцію. Дуже часто це виливається у якісь мовчазні акції протесту, кухонний протест. Ризик є в тому, що люди не завжди під тиском якихось соціальних обставин виходять на вулицю.

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ ДАВНО ВЖЕ ПЕРЕТВОРИЛАСЯ НА «РЕВОЛЮЦІЮ ГІДРОСТІ»

Ленін помилявся у тому, що він вважав, що однією з ознак революційної ситуації є загострення соціальних суперечностей, а друге він казав, що це ситуація при якій верхи не можуть, а низи не хочуть. ХХ-ХХІ ст. показало, що революційні ситуації бувають набагато складнішими, і сучасна соціологія показує, що іноді революції відбуваються в доволі соціально успішних країнах, де, здавалося, немає підстав для соціального бунту. Туніс, Лівія, Єгипет це показали, в принципі. Нинішня соціологія показує, що вихід людей на вулицю, організована форма революції може бути там, де середньорічний дохід громадян перевищує дохід $4 тис.

Це як при Януковичу було?

Саме так. Так, Янукович несподівано виявися власним могильником для себе. Так само як Каддафі у Лівії, так само, як Мубарак в Єгипті. Бідні суспільства не підіймаються на революцію. Вони думають про виживання. Порошенко здається про це дуже добре знає, і він не допускає, аби в Україні середня заробітна плата підіймалась вище 4 тис. Як тільки з’являється середній клас –– він є рушійною силою, незначний прошарок середнього класу, в рамках до 20% –– це рушій буржуазних революцій. Серйозний прошарок, 30-50 % –– це серйозний стабілізатор демократичного суспільства. Але саме середній клас є рушієм. Він є носієм демократичних цінностей, визначає обличчя країни і соціальні процеси. Тому в даній ситуації сьогодні говорити в Україні про революцію не доводиться. Можна говорити про бунт, про путч, переворот. Може бути будь-яка форма, яка притаманна для Латинської Америки, але не революція. Для революції має бути інша організованість суспільства, інше дозрівання суспільства, і за невеликого прошарку середнього класу буржуазні революції залишаються незавершеними. Що ми й спостерігали у 2013-2014рр.

Соціалістична революція неможлива тим більше?

Аби здійснювати соціалістичну революцію потрібно, мати певну свідому частину, яка буде силою насаджувати соціалістичні ідеї, як це було у 1917р. у нас або в інших країнах. Або мати підготовлену економіку, як це відбулося у багатьох країнах, наприклад, скандинавських, Швеції Улофа Пальме, також в Австрії Бруно Крайського, коли відбулися «тихі революції».

НА СЬОГОДНІ ЛІБЕРАЛЬНИЙ ФАШИЗМ СТАЄ НОРМОЮ. ВІН СТАВ КОМІЧНИМ ЕФЕКТОМ ТЕОРІЇ ВІДКРИТОГО СУСПІЛЬСТВА

ЛІБЕРАЛЬНИЙ ФАШИЗМ. ПО СТОПАХ РОСІЇ

Нинішню недемократичну владу можна порівняти з гідрою, яку, на жаль, суспільство погано роздивляється, через якісь викривлені окуляри, особливо люди, які називають себе «совістю» нації. Зверніть увагу на маніпуляцію з медіями, закриття радіо «Вести», тиск на 112-й канал, News One, на інтернет-сайти, які мають сміливість публікувати матеріали поза інформаційним запитом держави чи тих структур, які формують державну політику. Далі - розгром виставки Давида Чичкана абсолютно в стилі російських православних фундаменталістів. Це, в т.ч. і наїзд Мінмолодьспорту на Студреспубліку за інакомислення. Громадянська політика підміняється «єдіномислієм», при цьому говорять про якусь там державну ідеологію, що є неконституційним. Але це відтворюється, не хочу називати їх «мужами» - державними персонами. Все це частина цієї мафіозної гідри, яка окутала Україну.

Це дійсно, що Революція гідності давно вже перетворилася на «Революцію гідрості» у тому плані, що гідра відтворилася, а на кожне місце відрубаної голови виросло по 10 нових. Те що відбувається зараз в Україні, в Росії, процеси згортання демократії, вони повністю вписуються в схему, яку запропонував свого часу американський політолог Джона Годлберг, він свого часу охарактеризував політику Обами як ліберальний фашизм. Він досліджує, як розвивався фашизм і як трансформувалося американське суспільство. Так от, в даній ситуації і Україна, і Росія, в принципі, вже переживають період (хоча Росія вже давно, починаючи з 2000р.) створення нової корпоративної держави. Україна тільки підійшла до цього періоду створення корпоративної держави.

Коректне означення терміну «фашизм»…

Фактично так. Корпоративна держава, в якій кожен громадянин фактично є акціонером цієї держави.

Кожен чи титульна нація?

Ми до цього підходимо… В Росії кожен громадянин, незалежно від того, чи він таджик, чи татарин, якщо має російське громадянство, то він володіє часткою цієї національної гордості, національного багатства. Путін, як вождь, тому в Росії зараз дедалі більше дискутується питання, аби перевести його в іншу площину, надати йому інший титул, аби він був над президентом. Одну з формул, яку на сьогодні пропонують в Росії, що Путін не йде на наступні вибори, а висуває Володіна, а сам стає якимось «лідером нації». Така триступенева система була, наприклад, у Польщі у міжвоєнний період. Тобто був глава держави Пілсудський, був президент Мосціцький, і був прем’єр-міністр.

Україна тільки підійшла до цього порогу, коли починає створюватися корпоративна держава, і ведеться дискусія, чи корпоративна держава для всіх громадян, яку підтримує меншість, чи корпоративна держава для титульної нації, для тих, хто вважає себе українцем. Саме тому багато хто говорить: «Давайте відмовимося від Донбасу, навіщо нам Донбас?» Бо він не вписується в цю нову ідею корпоративної держави. Порошенко теж починає будувати цю корпоративну державу. Для того, аби це зробити варто лише визначити етнічну межу.

Потім, треба підвищувати рівень життя населення, але Порошенко діє навпаки.

Це правда, але різниця між корпоративною державою українського типу і корпоративною державою російського типу рівно така ж, як різниця між німецьким фашизмом та італійським фашизмом. Власне, уявіть, що Гітлер і Муссоліні стали лібералами за своїм світоглядом і перестали переслідувати євреїв, хоча італійський фашизм не був антисемітським. Тобто фактично на сьогодні ліберальний фашизм стає нормою. Він став комічним ефектом теорії відкритого суспільства. Як тільки відкрите суспільство зайшло у глухий кут, як тільки виявилося, що досягли відкритості суспільства, яка тільки можлива –– одразу з’явилася реакція суспільства у вигляді цього ліберального фашизму.

Screenshot_3

 НАВІЩО АМЕРИЦІ ФІРТАШ?

Одним із основних брендів відкритого суспільства став бізнесмен Сорос.

Звичайно, це так. На сьогодні дуже великий інтерес буде до постаті Дмитра Фірташа. Зрозуміло чого. Але на сьогодні змінюється дещо вектор зацікавленості Фірташем. Пригадуєте епізод, коли Трамп, який сам став одним із комічних ефектів кризи, фактично оголосив війну Соросу? Відповідно і змінюється через це ситуація з Фірташем.

БІДНІ СУСПІЛЬСТВА НЕ ПІДІЙМАЮТЬСЯ НА РЕВОЛЮЦІЮ. ВОНИ ДУМАЮТЬ ПРО ВИЖИВАННЯ. ПОРОШЕНКО ЗДАЄТЬСЯ ПРО ЦЕ ДУЖЕ ДОБРЕ ЗНАЄ, І ВІН НЕ ДОПУСКАЄ, АБИ В УКРАЇНІ СЕРЕДНЯ ЗАРОБІТНА ПЛАТА ПІДІЙМАЛАСЬ ВИЩЕ 4 ТИС

Почалося все з того, що Фірташ і Сорос придбали в Угорщині одне підприємство. Після цього Сорос «кинув» Фірташа як бізнесмен. У цей час з’являється бізнесмен-індус, який говорить, що йому запропонували хабар у розмірі $15 млн, і він заявив, що «здав» за ці 15 млн. Ніяких підтверджень, бо жодних свідків, справа розвалюється в суді, бо аналогічна справа 12 років тому закінчилася провалом, тобто є прецедент, це важливо для американського суспільства. Так от, Обамі Фірташ був потрібен як людина, яка могла дати свідчення проти Путіна. Трампу Фірташ буде потрібен як людина, яка зможе дати свідчення проти Сороса.

Тарифы для аккаунта "Стандарт"

1 міс. Время доступа:
1 м. 0 дн. 0 ч. 0 мин.
30,35 грн
3 міс. Время доступа:
3 м. 0 дн. 0 ч. 0 мин.
91,05 грн
6 міс. Время доступа:
6 м. 0 дн. 0 ч. 0 мин.
182,10 грн
9 міс. Время доступа:
9 м. 0 дн. 0 ч. 0 мин.
273,15 грн
12 міс. Время доступа:
12 м. 0 дн. 0 ч. 0 мин.
364,20 грн
28.02.2017 new-republic

Вхід

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.