Інформаційний простір перевантажений коментарями політиків, зірок, військових, проте зрозуміло, що душа хоче чогось доброго і вічного. Справжнім одкровенням завжди є розмова з людьми, які мають якийсь недосяжний досвід для більшості людей і їх оточення. Це все про Леоніда Костянтиновича Каденюка — першого і єдиного космонавта незалежної України

- Леоніде Костянтиновичу, чому, крім Вашого польоту, Ваших здобутків, не було більше значних космічних досягнень в Україні? Зрозуміло, що на це потрібні гроші, але ж можна було літати в кооперації з іншими країнами?

- Почну з того, що користуючись нагодою, хочу привітати всіх з днем 12 квітня, коли 55 років тому людина вперше в історії полетіла в космос. Цей день розділив історію людства, без всякого перебільшення, на дві частини: до польоту космічної людини, до старту в космос, і після польоту. Взагалі ця подія мала не тільки планетарне значення, а й вселенське. Тому що у Всесвіті мільярд планет, і наша цивілізація змогла створити технічні засоби, за допомогою яких вдалося подолати тяжіння планети, вирватися в космос. Останнього польоту тепер не буде…

- А чому не буде?

- А тому що ми тепер будемо весь час літати — скільки людство існуватиме. Тепер від цього нікуди не дітися. Будемо літати все далі й далі. Зараз ми літаємо в ближній космос, навколо Землі, потім будуть польоти на Місяць, на Марс. Згодом — десь за межі Сонячної системи. Але, звичайно, це все потребує розвитку технологій. І взагалі день, про який я вже згадував, — перший політ людини в космос та поява на Землі такої професії, як космонавт — це все надзвичайно стимулює технологічний розвиток, цивілізаційний процес на нашій планеті. І це дуже важливо для нас, землян. А що стосується України, то вона є космічною державою. У світі космічними технологіями займається приблизно 60 країн, але країни, які мають повний цикл космічної техніки, можна перерахувати на пальцях — це десь 6–7 країн, серед яких — Україна, що дуже важливо. Тобто від проектування виробництва, запуску в космос, експлуатації в космосі і до повернення з космосу — все Україна вміє, все робить.

- Доводилося чути від науковців думку про те, що підготовка українського космонавта до польотів у космос не може бути самоціллю держави, що краще витрачати гроші не на це, а на наукові розробки, експерименти, які космонавти інших країн можуть проводити у космосі. Власне, зараз українські космонавти не готуються до польотів, бо це ще й неймовірно великі гроші, яких держава не має. Що думаєте з цього приводу?

- Це також практикується — наукові розробки. Правда, для того, щоб це відбувалося, треба також платити якісь кошти, щоб інші космонавти виконували наші експерименти. Аби полетів ще один наш космонавт у космос, необхідно ще більше витрат. Якщо взяти мій політ, то він відбувся завдяки перемовинам Президента України Леоніда Кучми та президента США Білла Клінтона. Тому Україна за цей політ практично нічого не заплатила. А тепер, коли була домовленість на рівні керівників відомств України та Росії (маю на увазі політ українця на російський сегмент Міжнародної космічної станції), то росіяни сказали: з вас $150 млн і все…

ПРОЕКТУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА, ЗАПУСК В КОСМОС, ЕКСПЛУАТАЦІЯ В КОСМОСІ, ПОВЕРНЕННЯ З КОСМОСУ — ВСЕ УКРАЇНА ВМІЄ, ВСЕ РОБИТЬ

- Зрозуміло, що нині ситуація в Україні не найкраща, затяжні політична та економічна кризи. Як за таких умов може розвиватися космічна галузь?

- Космічна галузь має розвиток, слава Богу.

- Тоді, може, ми мало говоримо про неї?

- Так, це правда. Треба говорити про неї якомога більше. Так, в Україні пропонують створення нових двигунів на традиційному паливі та плазмових двигунів, які будуть використовуватися для сервісного обслуговування супутників на орбіті. Вони досить дешеві у виробництві, але будуть виконувати таку важливу місію, як підняття орбіти. Ще одне призначення — це збір сміття на орбіті Землі. Зараз за розрахунками тих, хто стежить за космосом, близько тисячі об’єктів, які літають, які некеровані, тому їх треба звідти зняти. Для того, щоб їх зняти, треба запустити цілий космічний корабель. Це дуже дорого. Тому зараз роздумують над технологією, яка б дозволила те сміття збирати і занурювати в атмосферу.

- А що можна реально зробити, виходячи з наявних ресурсів?

5-річними програмами. З того моменту, як вона була створена (1992р.), у нас виготовляють супутники. Так, наступного року готують до запуску супутник, який буде стежити за планетою Земля. Наша космічна галузь виробляє деякі системи для пілотованої космонавтики Росії, але Росія у зв’язку з війною призупинила дію військових програм. Правда, ми починаємо працювати за тими програмами, що стосуються мирного освоєння космосу та Міжнародної космічної станції.

- Які зараз Ваші стосунки з США щодо космічної взаємодії, чи запрошують Вас на їхні заходи?

- У США у зв’язку з антиросійськими санкціями є програми, які закрилися. Через це американці більше зацікавилися нашою космічною галуззю. Вони приїжджали в Україну, побували у Дніпропетровську та Києві, зустрічалися з українськими вченими. Хочу сказати, що американці високої думки про наших фахівців, нашу космічну галузь. І дуже добре, що ми з ними співпрацюємо.

- Якби Ви знову потрапили в космос, на що б звернули більше уваги? Можливо є те, чому приділили недостатньо уваги під час польоту?

- Мені дуже хотілося і хочеться вийти у відкритий космос… Моя програма того польоту цього не передбачала. Виходили в космос два наші товариші — японець та американець. Для цього попередньо треба пройти спеціальну підготовку. Це і небезпечно, і непросто. Але, звичайно, якщо полетіти знову у космос, то хотілося б, по-перше, саме цього.

По-друге, виникає завжди багато запитань, на які шукаєш відповіді. Космічний політ дуже інформативний. Космонавт, який перебуває на орбіті, відчуває перенасичення свідомості все новою і новою інформацією. Правда, в мене багато питань виникло уже після польоту. Тому, аби з’ясувати деякі питання, треба знову стартувати туди. У людини існує два світи: внутрішній — світ відчуттів, і зовнішній — те, що нас оточує... Світ відчуттів дуже широкий, співмірний із космосом. Коли людина потрапляє в космос, вона сприймає все по-іншому.

ЛЮДИНА МАЄ МІНЯТИ СТАТУС СВОГО ПЕРЕБУВАННЯ НА ЗЕМЛІ — НАСАМПЕРЕД ЗМІНИТИ СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ

- Повертатися назад хотілося?

- Так, особливо наприкінці. Людська психіка має чудову якість — здатність налаштування на якийсь період, тому я себе завчасно налаштував на 16 діб. Тому уже під кінець хотілося додому. Тим більше, що накопичувалася втома. Але ще раз би хотілося полетіти. Тим паче, я готувався як професійний космонавт, тому пройшов потужну підготовку

- Скільки тривала Ваша підготовка?

- Щоб підготувати командира екіпажу, треба років зо п’ять. А ті, хто літає виконати лише експерименти, має пройти три етапи: загальнокосмічну підготовку, яка триває більше року і де дають загальні знання щодо космосу та проведення експериментів; більш ретельну підготовку у складі групи, коли ти вже отримав диплом космонавта; а третій етап — це вже безпосередня підготовка, коли космонавта включили в екіпаж.

- Якось Ви сказали, що саме в космосі усвідомлюєш, наскільки недосконале людське суспільство. Чому виникли такі висновки?

- Коли я вперше подивився на Землю і побачив, наскільки вона гарна, тендітна, вразлива з боку космосу, то виникла думка, що на такій красивій планеті повинно бути красиве життя. Але, пригадуючи, як ми живемо на Землі, виникла така думка: яке недосконале людське суспільство, як ми неправильно живемо на своїй планеті. Також пригадалося створення і застосування, не дай Боже, ядерно-хімічної зброї, бактеріологічної, пригадалося сміття, яке не повинно бути на планеті Земля. Звичайно, людина має міняти статус свого перебування на Землі – насамперед змінити ставлення до природи.

Коли я подивився в ілюмінатор на Землю, то сказав командиру: «Кевін, тепер я бачу, що вона кругла». Звісно, раніше сумнівів з приводу цього не було. Але чомусь ось така думка зародилася. Крім позитиву, виникає і негатив. Коли я побачив тоненький прошарок атмосфери, який огортає Землю, то мене навіть жах взяв: невже в такому тоненькому прошарку атмосфери існує життя на планеті Земля? І не тільки в межах нашої планети, а й в межах Сонячної системи. Треба ставитися до Землі бережно, змінювати ставлення до природи

- Скажіть, а як політ вплинув на Ваше життя? Що після цього змінилося?

Тому це впливає на рівень свідомості. Сам політ віддистанціював мене від наукових знань, які колись прищеплювали у школі. Не в тому сенсі, що я щось заперечую, а в тому розумінні, що наука не дає відповіді на багато питань, наприклад, звідки виникло біологічне життя на нашій планеті. Я завжди наводжу приклад: наука стверджує, що життя існує завдяки взаємодії молекул білка та нуклеїнових кислот. Про це знають вчені. Але цей алгоритм взаємодії настільки складний, що вчені беруться за голову: звідки він взявся? Ще життя не було, а алгоритм уже був. Так само багато біологічних процесів, які відбуваються в нашому організмі, настільки складні та точні, що їх виникнення неможливо пояснити. Тому цей політ дуже близько наблизив мене до того, що існує якийсь вищий розум

- Космос потребує акумуляції ресурсів. Кажуть, що написання спільних космічних програм між різними країнами зменшує злість людей, і вони починають працювати над спільним, високим і недосяжним, а не воюють всередині країни чи з сусідами. Може, таких програм побільше треба створювати, щоб не було війни?

- Це був би ідеальний варіант. Та людська природа інша… От дивіться, технології удосконалюються. Але ж людина використовує їх не лише для підкорення космосу, але й для того, щоб покращити знаряддя вбивства собі подібних. Тому тут, як кажуть, палка з двох кінців. Хоча цього не повинно бути. Людина, у першу чергу, повинна дбати про мир, про життя. Зараз необхідно домовлятися про те, щоб уникнути збройних сутичок. Але, на жаль, те, що зараз відбувається в Україні — це все недосконалість людської природи.

– Що саме Ви недореалізували, коли були нардепом? Звісно, що від однієї людини мало що залежить, але все ж таки?

- Думаю, кожен, хто там побував, не все реалізував. Це стосується не лише космічної галузі, оборони держави, а й соціального захисту, економіки

ЖИТТЯ ЛЮДИНИ МАЄ ПОЧИНАТИСЯ З МРІЇ

- Чи бачите Ви сни про космос?

- Коли я літав літаками як льотчик-випробувач, ніколи не снилися польоти. А коли перестав літати, я бачу сни, в яких я літаю (сміється).

- Свого часу космонавтом мріяли бути чи не всі хлопчики. Нині ця професія вже не настільки модна…

- Всьому свій час. Коли полетів Гагарін, мільйони моїх ровесників мріяли стати космонавтами. Час такий був. Зараз час зовсім інший. Сам час впливає на вибір професії. Так воно і повинно, мабуть, бути. Але в мене буває багато зустрічей. Тож і нині є багато тих, хто хоче працювати в авіаційно-космічній галузі.

- Що Ви розповідаєте дітям, аби викликати у них бажання вивчати космос?

- Я їм кажу, що життя людини має починатися з мрії. Не обов’язково мріяти стати космонавтом. Мріяти можна стати юристом, бізнесменом, банкіром, лікарем тощо. Мрія повинна бути, бо вона дисциплінує людину, допомагає долати труднощі. Я по собі знаю.

- Ви ж мріяли стати космонавтом?

- Звичайно. Моя мрія народилася 12 квітня 1961р. і пов’язана з космічним польотом Гагаріна. Тому я вчився, багато займався спортом… Це все були кроки для здійснення мрії. І вона збулася.

- В одному з попередніх інтерв’ю Ви сказали, що політ для Вас був суцільним експериментом…

- Так, суцільним експериментом ще й над самим собою. Бо коли там відбувався період адаптації, я побачив, скільки в космосі є цікавого. І прийшов до висновку, що моє перебування не повинно обмежитися лише запланованими експериментами. Кожну вільну хвилину я використовував для того, щоб провести якісь додаткові експерименти над собою: ходіння по стелі, обертання у просторі, різні навантаження на вестибулярний апарат, сприйняття часу. Мене часто запитують, як там час іде? Так само. Ніяких змін.

- Яким Ви бачите розвиток космічної сфери через років двадцять?

- Прогнозувати нелегко, бо технології розвиваються такими темпами, що важко сказати, що буде через 3–5 років. Я певен, що має бути якийсь стрибок у розвитку космічної галузі. Більше того, я переконаний у цьому. Бо те, на чому ми літаємо зараз, створене ще в радянські часи. Нині ми створюємо нові ракетоносії. Правда, поки що на папері. Для того, щоб полетіти на Марс, потрібна техніка на порядок-два складніша з точки зору технологій. Запустити туди «залізяку» — це, образно кажучи — можна. Але щоб запустити людину — це зовсім інше…

Щоб покращити життя, потрібно літати в космос, бо космічна галузь пов’язана з усіма галузями, починаючи від сільського господарства. Це ж високі технології. З того часу, як людина почала освоювати космос, запатентовано більше 50 тис винаходів. Тому ми навіть не підозрюємо, що дуже багато того, що зараз використовуємо у побуті, належить до космічних технологій. Космічні знання можуть витягнути економіку на належний рівень та підняти рівень життя в нашій країні

• ← ЖЕКИ ЗНИКАЮТЬ? А ЩО ТОДІ БУДЕ З НАШИМИ БУДИНКАМИ?
• ПОРЯТУНОК ПОТОПАЮЧИХ – СПРАВА РУК САМИХ ПОТОПАЮЧИХ →

28.04.2016