Коли в країні панівна група шукає простий шлях вирішення своїх проблем, вона найчастіше ступає на стежину войовничого націоналізму, яка майже завжди виводить на стежину війни. На стінах національних квартир одразу в багатьох куточках світу розвішують рушниці «для захисту від чужих». Закони історії та драматургії схожі у питанні подібного дизайну: рушниці почнуть стріляти. Чиї та в кого?

Індійські націоналісти вже 3-й рік поспіль продовжують букетно-цукерковий період роману зі своїм народом. Харизматичний лідер, спритно балансуючи, підібрався впритул до трильйонів доларів золотом, захованих у тисячах стародавніх храмів і в кишенях підпільних мільйонерів, позбавляючи сну гравців світового ринку золота й торгівців зброєю. Індійський воєнний бюджет вже 4-й у світі, а XXI ст. самопроголошено «століттям Індії». Ставши таким великим, індійський слон навіть мимоволі може зашкодити світовій крамниці посуду… А якщо поставить таку мету? Балканські націоналісти значно обмеженіші у ресурсах, проте войовничіші, а ігри місцевих патріотів ведуться саме у тому старому пороховому льосі, який уже спалював своїм вибухом півсвіту. В останні місяці ескалація тут пришвидшилася, озброєні люди ейфорично стрибають на граблі. Болгарські націоналісти створюють парамілітарні структури. Угорські ж віддають поки що перевагу грошам і пропаганді. Поки що.

НЕ ОДНИМ КИТАЄМ ЖИВЕМО: ІНДІЯ ДЕМОНСТРУЄ ПОТУЖНІ МІЛІТАРНО-ЕКОНОМІЧНІ АМБІЦІЇ

Успіх індійських націоналістів, очолюваних прем’єром Нарендрою Моді, на березневих виборах у ключовому штаті Уттар-Прадеш, забезпечує їм величезну перевагу на загальнонаціональних парламентських виборах 2019р. Ще під час приходу до влади в 2014р. Моді та його соратники призначили на 2024-й завершення основних реформ, у результаті чого XXI ст. має стати «століттям Індії». Моді проголосив курс на створення «нової Індії», провів реформу на кшталт радянської «павлівської», вилучивши 500- та 1000-рупійові купюри, скоротив частку готівкового обігу й тіньового сектору економіки, рішуче почав залучати храмові запаси дорогоцінних металів та інших високоліквідних активів до економіки. Серед цих запасів — скарб антикварних ювелірних виробів вартістю $22-100 млрд, кількарічна судова справа навколо якого добігає кінця під пильним наглядом федерального уряду. А щоб ядерний електорат, індуїсти «коров’ячого поясу», не запідозрив націоналістів за це у святотатстві-зраді, йому в березні кинули кістку, посилення відповідальності за участь у вбивстві корови: довічне ув’язнення замість 7 років. Подібні поступки націоналістів у бік ірраціоналів допомагають останнім миритися й зі зростанням воєнних витрат. Бо яка ж національна велич без парадів і «вундерваффе»? Воєнний бюджет Індії у 2017р. більший за минулорічний на 5,7% у доларовому еквіваленті, сягнув $40,5 млрд — за деякими даними, він більший за російський. $13 млрд — на закупівлю нового та модернізацію наявного озброєння.

Створення супердержави йде повним ходом, але спритні націоналісти-«модісти» поступово наживають собі небезпечних супротивників. Це не лише індуїсти з табору могутнього переможеного клану Ганді, але й дедалі більша частка мусульманської меншини. У якої, між іншим, близько 1,5 млрд одновірців за межами країни, у т.ч., 195-мільйонний Пакистан, ворожий до Індії, а тим більше до такої амбіційної, індуїстсько-націоналістичної.

ОЗБРОЄНІ НАЦІОНАЛІСТИ ПО-БОЛГАРСЬКИ

Є в Болгарії Національний рух «Шипка», який стверджує, що в його лавах 50 тис. членів. «Шипка» створила добровольчі воєнізовані загони, їх учасники вже багато місяців патрулюють болгарсько-турецький кордон, одягнені в камуфляж та маски, озброєні холодною, а деякі й вогнепальною зброєю. Прикордонники-добровольці розповідають, що боронять таким чином «південний рубіж усієї Європи» від ісламських екстремістів, а не від справжніх біженців-мусульман.

Болгарський уряд дивиться на це крізь пальці, адже місцеві націоналісти постійно побоюються впливу ісламістів і пантюркістів на півмільйонну турецьку меншину, з якою мають напружені стосунки вже кілька століть. Хоча формально члени «Шипки» не мають права хапати нелегалів на кордоні, проте на практиці влада Болгарії майже не перешкоджає таким затримуванням, а місцеві медії навіть зробили героя з 29-річного хлопця за те, що він спіймав групу сирійських біженців. У європейських ЗМІ з’явилася низка публікацій, де «Шипку» охарактеризували як націоналістичне угруповання правих, пов’язане з Росією. У свою чергу, в інтерв’ю журналістам NBC News у 2017р. волонтери-прикордонники сказали, що вони є не націоналістами, а патріотами, проте підтвердили симпатії до Росії.

ПРАВИЙ ПОВОРОТ, ІЗОЛЯЦІОНІЗМ, ТРАДИЦІОНАЛІЗМ, АЖ ДО УЛЬТРАПРАВОГО ЕКСТРЕМІЗМУ, ВХОДЯТЬ У МОДУ ПО ОБИДВА БОКИ АТЛАНТИКИ

БУДАПЕШТ ЗРОБИВ НОВИЙ КРОК У БІК «ВЕЛИКОЇ УГОРЩИНИ»

У результаті обох світових воєн угорські націоналісти були покарані за свою войовничість позбавленням величезних територій. Угорщина зменшилася у рази. Тому не дивно, що на гребні сучасної європейської хвилі націоналізму опинилися угорські праві. Значні угорськомовні меншини є в усіх сусідніх з Угорщиною країнах. Та ще й, переважно, зосереджені вони у прикордонних районах, компактно. Зокрема, і в українському Закарпатті.

У березні 2017р. у Будапешті зібрався форум угорських депутатів від країн Карпатського басейну за участю представників найвищого ешелону влади Угорщини: спікера парламенту, кількох міністрів. Обговорювали, як прискорити здобуття автономії для угорських анклавів за межами Угорщини. Привітали угорську урядову програму зі збільшення підтримки закордонних угорців Будапештом, зміцнення угорської самоідентифікації у таких людей, створення альянсів угорських політичних груп у закордонних громадах для лобіювання, насамперед, інтересів угорської ідентичності: мови, культури, зв’язків із історичною батьківщиною, включно з наданням громадянства Угорщини. Якщо централізований ЄС або федералістична модель «Європи регіонів», співробітництва мозаїки громад, поступляться остаточно реваншу націоналістів, заснованих на старих історичних міфах і партикулярній логіці кордонів, — а така тенденція посилюється, — то ці зв’язки легко, майже автоматично можуть бути конвертовані у реставровану «Велику Угорщину».

ПОЛУМ’ЯНИХ ПАТРІОТІВ ПОБІЛЬШАЛО У ПОРОХОВІЙ ДІЖЦІ ЄВРОПИ

У країнах Західних Балкан пожвавилися націоналісти: виграли кілька виборчих кампаній, посилюють обмін риторичними блискавками з високих трибун та ризикованими витівками у різноманітних місцях.

У березні 2017р. македонські націоналісти проводили масові вуличні протести проти коаліції соціал-демократів та албанських партій. Зміцнив свої позиції й багаторічний лідер боснійських сербів Мілорад Додік, відкрито закликав навіть до демонтажу країни: переходу Республіки Сербської зі складу держави Боснія і Герцеговина, і сербських муніципалітетів із Косова, і всієї Чорногорії до складу нової держави, очолюваної Белградом. Чорногорська влада восени 2016р. звинуватила російські спецслужби у підготовці державного перевороту у цій маленькій країні на березі Адріатики.

Сербські націоналісти 14 січня 2017р. відправили до столиці Косова агітпоїзд із провокативними націоналістичними зображеннями, з написом «Косово — це Сербія», косовська адміністрація ввела на території сербських громад озброєний спецназ із бронетехнікою, сербський прем’єр лише в останню мить, на самісінькому порозі збройного конфлікту владнав цю ситуацію. Сербський президент Томислав Николич одразу після інциденту з потягом заявив навіть, що у разі кривавих репресій косовської влади стосовно сербської меншини, Сербія відправить армію, і він разом зі своїми синами особисто піде першим воювати в Косово. Невдовзі президент Косова Хашим Тачі публічно звинуватив Сербію у постачанні зброї та силовиків до сербських районів Косова, у намірах організувати там збройне повстання. А у січні косовський президент прискорив перетворення легкоозброєних сил самооборони Косова, у складі 1 тис. вояків, на справжню регулярну 5-тисячну армію. Офіційний Белград висловив рішучий протест і пообіцяв ужити всіх можливих політичних заходів для запобігання цьому, адже Сербія взагалі не визнає незалежність Косова, вважаючи його просто сепаратистським регіоном.

Несподівану для багатьох непряму підтримку сербської позиції щодо створення косовської армії висловив генсек НАТО Єнс Столтенберг. Хоча Тачі позиціонував свою воєнну реформу як крок у рамках інтеграції Косова до структур НАТО, остання організація, як і посольство США у Приштині, висловила незадоволення появою армії. І це при тому, що в лютому міністри оборони Албанії та Хорватії надіслали Столтенбергу спільний лист, у якому поскаржилися на «націоналістичну риторику сербських політиків і конкретні дії на кордоні» з Косовом. До речі, членство НАТО було надано Албанії та Хорватії одночасно, в 2009р., ці країни давно товаришують проти Сербії.

НАЦІОНАЛІЗМ Є ЗРУЧНИМ ІНСТРУМЕНТОМ КАНАЛІЗУВАННЯ МАСОВОГО АНТИУРЯДОВОГО ГНІВУ

Привид усташізму бродить по Хорватії у перші місяці 2017-го. Націоналістично орієнтований хорватський уряд згортає безкоштовну освіту, робить акцент на її мілітарній складовій, запроваджує скасовану в 2008р. загальну строкову військову службу, створює програми з патріотичного виховання та закуповує важке озброєння. Вулиці вкриваються усташівськими графіті, праворадикальна субкультура розквітає на тлі нескінченної економічної кризи, величезного рівня безробіття. Нео-усташів раніше за спроби реваншу одразу били по руках західні ЗМІ та політики, але правий поворот, ізоляціонізм, традиціоналізм, аж до ультраправого екстремізму, входять у моду по обидва боки Атлантики. Обурення єврейської громади у Хорватії, а також низки міжнародних єврейських організацій з приводу встановлення плити з усташівським слоганом Za dom spremni біля сумнозвісного «балканського Освенциму», концтабору Ясеновац, змусило посланця Держдепу США з питань Голокосту, під час візиту до Хорватії в березні 2017р., висловити стурбованість плитою як образою почуттів тих, хто пережив усташівські репресії у часи Другої світової. Але — не більше. При тому, що усташістська держава була найжорстокішою європейською диктатурою ХХ ст. стосовно неозброєних жителів власної країни. Вона за 4 роки свого існування цілеспрямовано вбила більше «відсотків» свого населення, ніж гітлерівська Німеччина чи сталінський СРСР у будь-який 4-річний період.

І Хорватія, і Сербія давні та найбільші антагоністи в Західних Балканах, форсують закупівлю важкого озброєння, у т.ч. літаків і гелікоптерів. Хорватія — здебільшого у США. Сербія — у Росії та ЄС.

Подібна гонка озброєнь та ескалація войовничої риторики, «патріотичних» звернень до бойових епізодів міфологізованого минулого, з поділом на «своїх» і «чужих», із пріоритетом «зграйної» (подвійної) моралі, з опорою на потужних союзників-покровителів спостерігалася на Балканах у 1910-і рр.: тоді все це призвело до Першої світової. А ті, хто програв у Першій світовій, заходилися будувати ультраправі й ультраліві тоталітарні рухи й держави, розпаливши сотні міжнародних і внутрішніх збройних конфліктів і, врешті, Другу світову.

Для короткозорого істеблішменту, який стикається з протиріччями між інтересами своїми та решти громадян, націоналізм є зручним інструментом каналізування масового антиурядового гніву. Ультраправі угруповання, як правило, насичені агентами урядових та іноземних спецслужб, кожна сторона намагається використати ці групи у своїх інтересах. На лідерів націоналістичних організацій ллється дощ фінансової, технічної, інформаційної підтримки, збільшуючи ескалацію, накопичуючи зброю, міфи, адептів. І якщо національна верхівка зловживає цим простим інструментом, націоналістичним популізмом, не забезпечує іншими способами психологічний і матеріальний комфорт, впевненість у щасливому майбутньому, то джин націоналізму часто виходить із-під контролю, як легендарний Ґолем.

ЄВРОПІ БРАКУЄ НОВОГО УНІВЕРСАЛІСТСЬКОГО, НАДНАЦІОНАЛЬНОГО ПОЛІТИЧНОГО ПРОЕКТУ, ЯКИЙ БИ ВРЯТУВАВ МАЙБУТНЄ ВІД ГРАБЕЛЬ МИНУЛОГО

Сторічна інформаційна війна проти лівих (разом із реальними помилками та злочинами ліворадикальних режимів) закономірно створила вакуум, який заповнили різноманітні націоналізми та глобалістичний споживацький неолібералізм. Проте останній виявися надто зарозумілим, лицемірним, надто болісним, малоїстівним для патріархальних, мачістських, ірраціональних, архаїчних спільнот. Цілком очевидно, що Європі бракує нового універсалістського, наднаціонального політичного проекту, який би врятував майбутнє від грабель минулого. А поки що усташі, як і сербські ультраправі, стають «соціально близькими елементами» для багатьох реакційних сил впливових держав.

 

• ← ЯКОВ РАБКИН: «ПРОГРЕСС ОСНОВЫВАЕТСЯ НА РАЗУМЕ»
• ЖІНКИ i ЧОЛОВІКИ – ХТО КОГО? →

31.03.2017