Всі чули про людей, які роками стоять у державній квартирній черзі. Я – один із них. Досі чекаю. Все життя. Стою у черзі з дня свого народження.

Іноді ми настільки заглиблюємося в свої проблеми, що не бачимо очевидного рішення. А воно лежить на поверхні. Як, наприклад, зв’язок між квартирною чергою і недобудованими об’єктами. Дізнатися свій номер у черзі може кожен. А ви спробуйте заглибитися і поліпшити ситуацію.

Процес приватизації і стан державної квартирної черги турбує багатьох людей. Легальність приватизації ставиться під сумнів, зважаючи на нерівноцінний розподіл благ у суспільстві. Здається, це питання вже немає сенсу порушувати. Процес роздержавлення за приватизаційними майновими сертифікатами (бо приватизація йде й зараз, але за іншим принципом) проходив з 1992 по 1998рр. Як-то кажуть, що маємо – то маємо. Та теперішній рівень заробітних плат, відсоткові ставки на кредити, курс валют і вартість житла не дають змовчати. Через поточний стан економіки українці не мають той рівень життя, на який заслуговують (з іноземним рівнем життя не можна порівнювати).

Складається враження, що деякі державні структури не прагнуть поліпшити ситуацію. Навпаки. Нещодавно, мабуть, для того, щоб зменшити кількість громадян на квартирній черзі, у відділі обліку та розподілу житлової площі Деснянської РДА запровадили одне правило. Для того, щоб підтверджувати своє бажання отримати квартиру, необхідно щорічно подавати довідку про склад сім’ї. Дізнавшись про це нововведення, я подав довідку і поновився на квартирному обліку. При цьому спробував довідатися, чи багато квартир дають громадянам. Прогнози були невтішними. Пізніше письмово мене повідомили: за рахунок коштів міського бюджету будівництво безкоштовного житла тривалий час не ведеться. А тому громадяни стоять у черзі роками. А деякі, як я – десятиліттями. Приблизно в той же час в очі кинулася одна цікава річ. Проїжджаючи повз метро «Лівобережна», я звернув увагу на недобудований будинок. На думку спало питання: чому ж його так довго не добудовують?

У мережі інтернет знайшов інформацію: «Будівництво 16-поверхової будівлі по вулиці Шептицького, 2 (Луначарського) почалося в 1984р. Спочатку в ньому планувалося розмістити Державний комітет з матеріально-технічного постачання УРСР (Держпостач). Але вже через якийсь час було вирішено передати його Міністерству фінансів республіки. Як і більшість радянських будівництв, будівля на Шептицького, 2 була повністю позбавлена фінансування після розпаду Союзу. У 2005р. інтерес до будівлі біля метро «Лівобережна» різко зріс. Київрада виступила з пропозицією розмістити в ньому судові структури, назвавши весь комплекс «Гімн правосуддя». Однак в Кабінеті міністрів, на чиєму балансі знаходиться будівля, не погодилися передавати недобудований комплекс територіальній громаді. У 2006р. замовником на Шептицького, 2 виступила НАК «Нафтогаз України», з планами розмістити тут свій головний офіс». 

Скоро я почав листуватися з державними органами і потихеньку з’ясовувати деталі цього довгобуду.

Публічне акціонерне товариство «НАК Нафтогаз України» повідомило, що розпорядженням Кабміну від 21 травня 1998р. (№ 343-р) до статутного капіталу, тобто фонду, було передано цей недобудований будинок. Тобто даний об’єкт був включений до активів компанії. Деякі люди в бесідах зазначали: оскільки Конституція України була прийнята 28 червня 1996р., то рішення про передачу даної будівлі мала приймати громада.

Зацікавився можливістю змінити функціональне призначення цієї будівлі на житловий фонд. На мою думку, її можна добудувати, як житло для громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Справа в тому, що забудовники останнім часом почали будувати житлові будинки з квартирами малої площі.

Вирішив уточнити форму власності недобудови, щоб дізнатися історію зміни власників та запропонувати добувати цей довгобуд, як багатофункціональний житловий комплекс. На даний момент Мінекономрозвитку повідомляє, що будівля на Шептицького, 2 не належить до об’єктів державного майна, в той час як Дніпровська РДА повідомляє протилежне.

Врешті-решт, склалася думка, що цю будівлю вирішили приватизувати, продавши. А це, м’яко кажучи, нечесно по відношенню до громадян, які перебувають у квартирній черзі. Слова про брак коштів та нестачу державного фінансування стають пустим звуком.

На жаль чи на щастя, будівля на Шептицького, 2 – не єдина у Києві. Є ще цілий ряд різних недобудов. Вони могли б стати домівкою для тисяч киян, які проживають інколи цілі життя в очікуванні поліпшення житлових умов. Чи в очікуванні дива?

• ← ЖИТТЯ БЕЗ ДЕРЖАВИ: УТОПІЯ ЧИ НАЙБЛИЖЧЕ МАЙБУТНЄ?
• ІВАН ФРАНКО НАЖИВО («НАЖИВО» — СУЧАСНИЙ МЕМ) →