Україна 2014–2017 vs СРСР 1976–1986. Погляньмо на кількісні показники слідчої та судової діяльності двох державних апаратів по відношенню до громадян, запідозрених у нелояльності. Але для початку залишимо тут отаку статистику: середньорічна кількість засуджених до різних строків ув'язнення в Україні з лютого 2014р. по листопад 2017р., фактично, за політичними звинуваченнями близько 170 осіб.

Усе пізнається в порівнянні. У т.ч. жорсткість державного апарату по відношенню до тих, кого цей апарат визнає ворогами. Порівняємо за цим показником масштаби кримінального переслідування державою своїх громадян за політичними звинуваченнями: сучасною (постмайданною) українською з одного боку і радянською середини 1970–1980-х — із іншого.

«ЗА ПОЛІТИКУ»: УКРАЇНА 2014–2017

У лютому 2015р. радник голови СБУ Маркіян Лубківський повідомив громадськості в Facebook, що слідчі СБУ за рік із лютого 2014р., зареєстрували, розслідували і продовжили розслідування понад 4 тис. кримінальних проваджень про злочини проти основ національної безпеки і оборони України, посягань на її територіальну цілісність і недоторканність, інших тяжких злочинів, спрямованих на повалення конституційного ладу і захоплення державної влади — одним словом, про антидержавну діяльність. 720 людей заарештовано. Звинувачувальні акти за 279 особами спрямовані до судів. 74 особи визнані судами винними у скоєнні злочинів проти держави та народу України й засуджені.

У січні 2016р. управління зв’язків із громадськістю та ЗМІ Генпрокуратури заявило, що в період 2014–2015рр. органи безпеки України проводили досудове розслідування у понад 6 тис. кримінальних проваджень про скоєння тяжких і особливо тяжких злочинів, пов’язаних із сепаратизмом; у цих кримінальних провадженнях складено повідомлення про підозру стосовно 2,2 тис. осіб, до судів направлено обвинувальні акти стосовно 798 осіб; визнано судами винними у вчиненні цих злочинів і засуджено до різних строків ув’язнення 246 осіб.

У листопаді 2016р. радник голови СБУ Ярослав Антоняк повідомив, що за статтями, пов’язаними з тероризмом і сепаратизмом, а саме ст. 109, 110, 111 і 258-5 КК, слідчими СБУ направлені до судів «обвинувальні акти щодо 1127 осіб, 290 із них визнано винними і засуджено вже до різних строків ув’язнення, а слідство у 1175 триває на даний момент».

За відомостями, які були в публічному доступі Єдиного державного реєстру судових рішень у серпні 2017р., українські суди з 2014р. засудили за ст. 110 («Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України») 26 осіб до тюремного ув’язнення, 125 осіб до позбавлення волі умовно.

Точнісінько в день 100-річчя Жовтневої революції, 7 листопада 2017р., СБУ за період «з початку російської агресії» відзвітувалася у Facebook таким чином: «Сотні злочинців отримали реальні терміни ув’язнення, зокрема за державну зраду, шпигунство, вчинення терористичних актів та диверсій. Тисячі обвинувальних актів направлені Службою на розгляд судів, ці злодії вже не загрожуватимуть мирним громадянам».

Цікаво, що тисячі осіб, стосовно яких ще не було обвинувального вироку суду, вже названі в цій заяві злодіями. Публічно, на весь світ. Правова держава, кажете? Презумпція невинуватості? Верховенство права? Європейські цінності?

На початку грудня 2017р. УНН поширила конкретніші цифри від СБУ: з лютого 2014р. по 30 листопада 2017р. завершені чи тривали розслідування 15,2 тис. проваджень за підозрами у скоєнні тяжких злочинах проти держави, заарештовано за цими справами 1,5 тис. осіб, до різних строків ув'язнення засуджено 640 осіб.

Кількість засуджених до різних строків ув'язнення в Україні  у 2014-2017рр., фактично, за політичними звинуваченнями
Період * Кількість осіб
Із лютого 2014 по лютий 2015рр. 74
Із лютого 2015 по січень 2016рр. 172
Із січня 2016 по листопад 2016рр. 44
Із листопада 2016 по листопад 2017рр. 350
Середньорічна кількість за період із лютого 2014 по листопад 2017рр. близько 167
* Джерело: заяви представників СБУ та ГПУ; можливі неточності через незначне накладання одного періоду на інший.

Поки що складно зібрати точні цифри про те, скільки з засуджених за нелояльність звинувачені у насильницьких діях, а скільки — лише в ненасильницьких. У всякому разі,  друга категорія становить значну частку в загальній масі офіційно засуджених за політичними статтями КК.

Обвинуваченого у скоєнні ненасильницьких дій Руслана Коцабу, засудженого до 3,5 року позбавлення волі (щоправда, його згодом виправдали, проте зараз знову повернули справу на перегляд), визнала «в’язнем сумління» авторитетна міжнародна організація Amnesty International. Дмитро Тимонін та Євген Василець отримали у вересні 2017р. по 9 (!) років позбавлення волі за звинуваченнями у скоєнні ненасильницьких дій. Чимало інших українських громадян опинилися в тюрмі за подібними підозрами та звинуваченнями.

Ось уже кілька років силові структури нашої держави ледь не щотижня видають прес-релізи про чергове затримання «адміністратора антиукраїнських груп в інтернеті, прихильника «руського міра», який за вказівкою російських кураторів розповсюджував матеріали, що дискредитують українську державу та Збройні сили України». У серпні 2017р. УНІАН повідомило, що протягом трьох років, за матеріалами досудових розслідувань СБУ, «винесено понад 60 вироків особам, які здійснювали антиукраїнську пропаганду в соцмережах «ВКонтакті» та «Однокласники». І це лише у двох соцмережах. На жаль, у нас уже також є далеко не поодинокі випадки у «кращих» традиціях путінізму, коли засуджують і дають строки за пости та репости в соцмережах…

Не будемо забувати й про традиційне для України використання неполітичних статей Кримінального кодексу для тиску на політичних противників.

А серед статей, які можна прямо назвати політичними, є ще й 436-1, яка передбачає позбавлення волі на строк до 10 років за виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки «комуністичного тоталітарного режиму», у т.ч. у вигляді сувенірної продукції. Згідно з Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», «комуністичний тоталітарний режим 1917–1991рр. в Україні визнається злочинним і таким, що здійснював політику державного терору, яка характеризувалася численними порушеннями прав людини». Аж до 1991-го?

Держава, період СРСР,  1976-1986рр. Україна, 2014-2017рр.
Середньорічна кількість судових вироків про позбавлення волі «за ворожу пропаганду», особи близько 120-150 від 30

«ЗА ПОЛІТИКУ»: СРСР 1976–1986

Президент Рейган у березні 1983р. виголосив знамениту промову, в якій назвав СРСР «імперією зла». Відтоді термін широко використовується критиками СРСР. Серед аргументів на користь такого різкого вислову — факти кримінального переслідування противників радянського режиму силовими структурами Кремля.

Основними політичними статтями, тобто призначеними для засудження за антидержавну діяльність, були в СРСР 1970–1980-х рр. «Зрада Батьківщини», «Антирадянська агітація і пропаганда», «Поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад», «Порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви», «Посягання на особу та права громадян під приводом виконання релігійних обрядів». Це ст. 56, 62, 187-1, 138, 209 КК УРСР, ст. 64, 70, 190-1, 142, 227 КК РРФСР, відповідно. У кримінальних кодексах інших радянських республік були аналогічні статті під іншими номерами. Зазвичай, говорячи про політичні переслідування в СРСР, публіцисти й політики використовували нумерацію статей за кримінальним кодексом РРФСР.

За даними бюлетеня «Вісті з СРСР», у ті часи досить популярного в опозиції,  на початку 1987р. правозахисному руху були відомі імена близько 400 осіб, які тоді перебували в радянських тюрмах за ст. 70 і 190-1 КК РРФСР (скоріше за все, сюди включені й особи, засуджені за аналогічними статтями КК інших республік), а також близько 300 осіб за іншими, у т.ч. неполітичними статтями.

За перше півріччя 1980р. органами КДБ було притягнуто до кримінальної відповідальності за підозрою в скоєнні особливо небезпечних злочинів проти держави 59 осіб, у т.ч. 18 за «зраду Батьківщини» та 40 як активні антисоветчики. Засуджені за ст. 142 і 227 навряд чи увійшли до цих цифр, тож слід додати ще кілька десятків політично вмотивованих проваджень.

Згідно із запискою голови КДБ СРСР Чебрикова до ЦК КПРС і генсека Андропова «Звіт про роботу Комітету державної безпеки СРСР за 1982р.», 776 осіб притягнуто того року до кримінальної відповідальності «за дії, спрямовані на підрив або ослаблення політичної, економічної і соціальної системи СРСР, корінних підвалин соціалістичного суспільства». Серед них «за особливо небезпечні державні злочини» — 72, у т.ч. за зраду Батьківщини у формі шпигунства — 7; у формі каральної діяльності в період німецької окупації — 5; в інших формах (втеча за кордон та ін.) — 13; за антирадянську агітацію — 39. У 1976–1980рр. за звинуваченнями у антирадянській агітації та пропаганді (ст. 70 і 190) засуджували щорічно в середньому 69 осіб; у 1981–1985рр. — 108 осіб, а у 1986–1987рр. — 14.

Що ж до УРСР, то, наприклад, найбільшими хвилями політичних репресій у 1976–1986рр. були в радянській Україні переслідування членів Української Гельсінської групи (УГГ) і гоніння на громади євангельських християн-баптистів (ЄХБ). Із 41 члена УГГ 24 були засуджені радянськими судами у зв’язку з членством у ній, відбули строки у тюрмах, таборах, перебували на примусовому психіатричному лікуванні. Віруючих ЄХБ в Україні у 1980–1981рр., на піку репресій по відношенню до організацій цієї конфесії, засуджено 28 осіб.

           

Загалом, станом на травень 1982р., в усіх радянських місцях позбавлення волі перебувало близько півтори сотні баптистів, а ще півтори сотні становили представники інших конфесій, засуджені, переважно й фактично, за незгоду з офіційною пропагандою.

У цілому, з розрахунку на «душу населення республіки», кількість жителів УРСР, ув’язнених за політичними звинуваченнями в 1976–1986рр., якщо й відрізнялася від середньорадянської, то вочевидь не в рази.

В офіційній записці КДБ СРСР до ЦК КПРС сказано, що станом на 1 січня 1987р. у місцях позбавлення волі перебувало 285 осіб, засуджених за ст. 70 і 190-1. Протягом 1987–1988рр. усі такі засуджені були звільнені. Звільнили й багатьох засуджених за ст. 64. До кінця періоду, який сучасне українське законодавство вимагає називати часами злочинного режиму, залишалося ще три (!) роки.

Середньорічна кількість засуджених у СРСР за звинуваченнями у антирадянській агітації та пропаганді (ст. 70 і 190 КК РРФСР)

Роки Кількість осіб
1976-1980рр. 69
1981-1985рр. 108
1986-1987рр. 14
1976-1987рр. 76*

* загальну середньорічну кількість осіб, засуджених, фактично, за політичними звинуваченнями у 1976-1987рр., можна приблизно оцінити в 140-180 осіб.

НОТАТКИ ДО ВИСНОВКІВ

Кожний читач робить такі висновки, які відповідають його ієрархії цінностей. Адепт тієї чи іншої брехливої пропаганди проігнорує все, що суперечить його улюбленим догмам, і візьме з наведених вище цифр лише ті, які стануть у пригоді для побудови затишного будиночку таких ілюзій, що відповідають спрощеним картинкам про «європейську Країну Гідності/фашистську хунту», а також про «стабільну й справедливу Країну Рад»/«комуняцьку тюрму народів». Якщо ж у читача прагнення до пошуку істини й дотримання загальнолюдських цінностей більше, ніж прагнення бути в найсильнішому угрупованні, то висновки будуть значно ближчими до реальності.

Середньорічна кількість засуджених, фактично, за політичними звинуваченнями
Держава Період Кількість осіб
СРСР 1976-1987рр. близько 140-180
Україна лютий 2014 – листопад 2017рр. близько 170

Нагадаємо лише про декілька обставин. Населення СРСР на початку 1980-х становило близько 270 млн, а контрольоване Києвом населення України в 2015–2017рр. — найімовірніше, 35–40 млн (але ось нардеп Папієв каже, що нас залишилося вже 32 млн навіть); різниця приблизно в 7 разів. Переслідування інакодумців в Україні часто намагаються виправдати війною, російською агресією або й узагалі тяжкою спадщиною режиму Януковича, більшовицької імперії, російського царату тощо. Але СРСР у 1970-х, невдовзі після спустошення Другою світовою, воював, стикався з десятками терористичних актів, масових заворушень, із сепаратизмом; а на початку 1980-х рр. ще й вів на афганській землі справжнісіньку війну, фактично, з могутніми Сполученими Штатами, воював і в деяких інших «гарячих точках». На ці екстремальні обставини посилалися й продовжують посилатися апологети Радянського Союзу, намагаючись виправдати всі тодішні переслідування дисидентів. Як тепер їхні близнюки за структурним типом політичної поведінки, українські націоналісти, які будь-яку критику відкидають посиланнями на нібито безпрецедентні, особливі обставини.

Передплата на сайт-газету nr-logo

1 міс. Время доступа:
1 м. 0 дн. 0 ч. 0 мин.
30,35 грн
3 міс. Время доступа:
3 м. 0 дн. 0 ч. 0 мин.
91,05 грн
6 міс. Время доступа:
6 м. 0 дн. 0 ч. 0 мин.
182,10 грн
12 міс. Время доступа:
12 м. 0 дн. 0 ч. 0 мин.
364,20 грн
07.12.2017 new-republic

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Login form

[wppb-login]

×
Авторизація
*
*
Реєстрація
*
*
*
Генерація паролю