На додаток до всіх наших проблем, екологія в жахливому стані. Скандал із львівським сміттям не вщухає. При цьому, на Заході переробка сміття є прибутковою справою. Поки не у нас. Розбираємося з ситуацією.

Проблема сміття в Україні з кожним роком постає все гостріше. Побутові відходи складаються на тисячах українських звалищ і полігонів. Історію про Грибовицьке сміттєзвалище піді Львовом, де сміття та дурість можновладців убили 4-х людей, вкотре нагадала країні про екологічні проблеми. Тепер це сміття мер Львова Садовий намагається впарити по всій Україні. Ледь не в кожному населеному пункті існують труднощі з відходами, а сфери утилізації сміття, як такої, в нашій країні фактично не існує. У той же час, у цивілізованих країнах майже все сміття переробляють, ще й заробляючи на цьому солідні гроші.

Як українцям вирішити проблему сміттєзвалищ та як нашій країні запобігти екологічній катастрофі? Аналізує .

Огидні відходи, непотрібні речі, залишки їжі та різний мотлох. Усе це сміття. Щодня люди ховають його у пакети з прагненням якнайшвидше позбутися. Куди воно дівається —потім пересічному громадянину не надто цікаво, адже за вивіз — сплачено, отже, маємо право вимагати чистоти. За даними Інституту економіко-правових досліджень НАН України, в Україні щорічні обсяги збирання відходів становлять від 45 до 60 млн. м3 або 12-13 млн. т. Полігони постійно поповнюються новими відходами. Тільки за минулий рік було вивезено для подальшого зберігання та захоронення 646,1 тис. м3 або 104,9 тис. т непереробного залишку.

Та не так давно тема сміття зацікавила всю країну. Адже обвал, що стався 30 травня на сміттєзвалищі піді Львовом, привів до людських жертв. Шпальти газет та екрани все літо рясніли новинами про екологічне лихо. А деякі екологи навіть назвали ситуацію найбільшою техногенною катастрофою в Україні після Чорнобиля.

ЕПІЦЕНТРОМ СМІТТЄВОГО КОЛАПСУ СТАВ ЛЬВІВ

Необхідність вирішення проблем експлуатації Грибовицького сміттєзвалища стала предметом постійного обговорення на нарадах у львівській владі. Гори сміття, висотою понад 60 м. У с. Грибовичі за 3 км від обласного центру з кінця 50-х звозили всі відходи зі Львова та кількох прилеглих районів. У результаті виросло сміттєзвалище площею понад 25 га, висота сміття якого досягає 50-60 м. Проте проблема тут не лише у купі сміття, але і в біогазі, який робить полігон вибухонебезпечним, шкідливих інфільтратах, які там утворюються, та 5 гудронових озерах.

Вирішити проблему з утилізацією львівського сміття намагались кілька разів. Шукали як того, хто рекультивуватиме полігон, так і того, хто погодиться побудувати сміттєпереробний завод. Після трагедії місто тимчасово припинило експлуатувати полігон. Та сама проблема залишилась.

Сміття є прибутковим у всьому світі бізнесом і лише в Україні цьому заважають великі «апетити» чиновників, які від інвесторів вимагають «відкати». Чим ще адекватно пояснити, що Львівська міськрада відмовила 43 фірмам із 14 країн світу, які пропонували побудувати сміттєпереробні заводи?!

СМІТТЯ Є ПРИБУТКОВИМ У ВСЬОМУ СВІТІ БІЗНЕСОМ І ЛИШЕ В УКРАЇНІ ЦЬОМУ ЗАВАЖАЮТЬ ВЕЛИКІ «АПЕТИТИ» ЧИНОВНИКІВ, ЯКІ ВІД ІНВЕСТОРІВ ВИМАГАЮТЬ «ВІДКАТИ

УКРАЇНА У ПОЛОНІ СМІТТЯ

Від нестерпного смороду десятки років потерпають і мешканці Київщини. Більше 60 га сміття. Сміттєзвалище, масштаби якого вражають, знаходиться у с. Підгірці, що у Київській області. На тамтешній 5-й полігон звозять сміття з кількох районів столиці. «Жити в таких умовах нестерпно», — розповідає місцева мешканка Оксана Волошина. Токсична рідина зі сміття отруїла місцеву воду, нарікають місцеві Натомість, у компанії «Київспецтранс», яка опікується звалищем, кажуть — вдіяти нічого не можуть. Токсини відкачують, воду перевіряють — та повністю проблему звалища ліквідувати неможливо. Про це нам розповів Андрій Грущинський, голова правління підприємства. Місцеві жителі розповідають, вони втомилися від того, що проблема, яка вже скоро може обернутися в екологічну катастрофу, хвилює лише їх самих. Марія Тетерук, яка все своє життя прожила у Підгірцях, каже: «Наболіло, терпіти в селі вже не можуть». Якщо проблему не вирішуватимуть, як зараз, місцеві обіцяють перекрити заїзд сміттєвозів на територію полігону.

Загалом, в Україні лише 6 148 сміттєзвалищ є санкціонованими, а близько 32 984 є незаконними та не мають належного нагляду. Такі дані наводить парламентський комітет із екології. Ці звалища загрожують навколишньому середовищу та здоров’ю людини, оскільки за ними ніхто не доглядає, отруйні речовини без перешкод потрапляють у воду та повітря, зароджують епідемії та недуги.

В Україні проблема зі сміттям існує деякою мірою й через законодавство, яке не зобов’язує його переробляти, як і не зобов’язує сортувати. Передбачений лише один спосіб утилізації — захоронення.

А ЯК ЩОДО ЦЬОГО В ІНШИХ?

А от в Швеції, наприклад, навпаки нестача сміття. І вони його імпортують із Норвегії. Адже в Швеції сміття переробляється на енергоносії. Сортування сміття та повторна переробка сировини — для адекватних країн уже давно нормальна практика. Сьогодні навіть сусідня Польща переробляє сміття, заводи у них модернізовані й обладнані системами газовідведення та моніторингу.

Все почалося тоді, коли Польща вирішила інтегруватися в ЄС. Поляки мали пристосувати своє законодавство до європейського в багатьох питаннях, у т.ч. і в тих, що стосуються сміття. Власники тих звалищ, котрі не вдалося пристосувати до європейських вимог, повинні були закрити їх. У той же час покращився технічний стан тих звалищ, які залишилися.

В УКРАЇНІ ЩОРІЧНІ ОБСЯГИ ЗБИРАННЯ ВІДХОДІВ СТАНОВЛЯТЬ ВІД 45 ДО 60 МЛН. М3 АБО 12-13 МЛН.

Держава повністю передала питання комунальних відходів органам самоврядування. Це дозволило місцевій владі встановлювати ціни для жителів будинків за вивезення сміття та відповідати за реалізацію директив Євросоюзу у цій області, зокрема, його сортування та переробку. Щоб зменшити ймовірність загоряння і пожежі на звалищах, у Польщі заборонили складувати на них легкозаймисті та вибухові речовини. Тепер до потрапляння на звалище такі матеріали повинні нейтралізувати або переробити.

ЯК ВИРІШИТИ ПРОБЛЕМУ НАВАЛИ СМІТТЯ В УКРАЇНІ

Зараз в Україні діє лише один об’єкт, який виробляє енергію шляхом утилізації відходів — сміттєпереробний завод «Енергія» у Києві. Його кілька разів хотіли закрити. Проте наразі його поступово модернізують і закупають нове обладнання. На заводі спалюють сміття і генерують із нього тепло та гарячу воду. Теплова енергія виробляється на заводі за рахунок спалювання твердих побутових відходів. Її, за даними ПАТ «Київенерго», вистачає, щоб забезпечити приблизно 60 багатоповерхових будинків житлового масиву Позняки і зекономити 15 млн м3 газу в опалювальний сезон.

Вирішити проблему допомогло б будівництво поблизу сміттєзвалищ заводів із виробництва теплової чи електроенергії від спалювання сміття. У низці планових документів давно було заплановано проектування й будівництво таких об’єктів, однак наразі вони залишаються реалізованими лише на папері, незважаючи на те, що для цього вже було виділено мільярдні суми з бюджету.

Як наслідок такого недбалого та безвідповідального ставлення до розв’язання завдання утилізації відходів Україна платить людськими життями та забрудненням навколишнього середовища. І допоки влада чхає на проблему, не знаходить способів фінансування та часу для розробки проекту, який би міг врятувати ситуацію, маленькі українці пропонують нестандартні рішення. Створюють проекти та патентують власні вироби та технології. У минулому номері  ми вже розповідали про 14-річну Катерину Малкіну. Вона запропонувала, як природним шляхом утилізувати поліетилен і з цим посіла 2-е місце на світовій олімпіаді з біології у Нідерландах. Маріупольчанка представила проект утилізації пластикових відходів за допомогою личинок спеціальних жуків, які поїдають сміття.

В УКРАЇНІ ЛИШЕ 6 148 СМІТТЄЗВАЛИЩ Є САНКЦІОНОВАНИМИ, А БЛИЗЬКО 32 984 Є НЕЗАКОННИМИ ТА НЕ МАЮТЬ НАЛЕЖНОГО НАГЛЯДУ

Три підходи до вирішення проблеми бачить міжнародна аудиторка, експертка Програми ООН з навколишнього середовища Світлана Берзіна. «Перше, це законодавче врегулювання, яке забезпечує чітку систему управління і контролю. Друге, це рівень сприйняття бізнесу. З одного боку, бізнес повинен бути простимульований зі сторони держави, з іншого боку, з точки зору споживача, який обирає його продукцію, він має намагатися максимально мінімізувати кількість відходів. Сам споживач, який робить вибір продукції, має розуміти важливість свого внеску у вирішення проблеми. Якщо ми хочемо приходити в чисті парки, ліси, якщо ми не хочемо жити в оточенні сміттєзвалищ і сміттєспалювальних заводів, ми повинні розуміти, що в навколишньому середовищі все працює за принципом бумерангу. Все, що ми викинули, у тій чи іншій мірі повертається до нас із негативним ефектом», — ділиться екологиня.

Необхідно утилізувати сміття, використовувати його як унікальний ресурс виробництва різноманітних нових матеріалів та енергії, а також піклуватися про його подальшу долю та зменшення кількості.

Недбальство та несумлінність високопосадовців, що в боротьбі за портфелі та ресурси забувають, що на Землі ще жити іншим людям, може породити нові трагедії, як то на Львівщині. Та поступово держава перетвориться у країну, що загниває, а сміттєва лавина, яка вбила людей у Грибовичах, накриє всю Україну.

• ← ЯКОВ РАБКИН: «ГОСУДАРСТВО не В ОПАСНОСТИ — ГРАЖДАНЕ В ОПАСНОСТИ»
• «ЗАКАМУФЛЬОВАНІ» ЗЛОЧИНИ →

27.10.2016