Планета обливається кров’ю — і на Близькому Сході, і в Африці, і, на жаль, в Україні… Але у цього є конкретні відповідальні, зокрема, виробники зброї. Який розклад на світовому «ринку смерті»?

Якщо виявити найбільших покупців і продавців зброї у світі, основні зміни на цьому ринку за 5 років, то можна отримати багато ключів до розуміння подій і дізнатися про перспективи. Дізнатися про майбутнє, яке готове увірватися до наших з вами будинків, як солдат до чужої хати під час «зачистки». Й увірветься, якщо не вжити запобіжних заходів.

Розберемося, на які зміни слід очікувати в найближчі роки на «ринку смерті» й що з цим робити відповідальному громадянинові. На арені Близький Схід, США, ЄС, Україна, Росія, страх, ненависть і дуже-дуже багато грошей і стволів.

ГОЛОД

У листопаді Київ традиційно відзначає День пам’яті жертв голодоморів. За багаторічною традицією в українських медіа і освітніх закладах обурюються тими іноземними журналістами, які в 1933р., побувавши в Радянській Україні, не поширили по світу інформацію про мільйони голодуючих. Обурюються й замовчуванням теми голоду 1933р. радянськими ЗМІ 1930-х–1970-х. Та чи багато українців були збентежені тим фактом, що в Ємені, в кількох сотнях кілометрів від пишного раю Дубаю, в 2016–2018рр. померли від голоду понад 85 тис. дітей до 5 років? За оцінками ООН, 11–13 млн єменців наприкінці 2018р. потребували невідкладної гуманітарної допомоги, без якої їм загрожувала смерть від голоду й хвороб. Голод там може стати найбільшим у світі за останнє десятиліття. Майже 5 тис. убитих і покалічених цивільних, включно з близько 1 тис. дітей, у Ємені лише у 2018р. Мільйони людей стали біженцями. Ці біди спричинила громадянська війна.

ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА

Різні частини єменської землі побували під владою Лондона й Стамбула, пізніше співіснували два незалежні Ємени. Лише в 1990р. відбулося їх об’єднання, яке, втім, виявилося крихким. У 2011р. тут спалахнула вже 4-та з часів незалежності громадянська війна. У 2015р. Саудівська Аравія сформувала коаліцію для боротьби з хуситами — єменським опозиційним шиїтським угрупованням. Крім, власне, саудитів, до складу коаліції увійшли: Бахрейн, Єгипет, Йорданія, Кувейт, Марокко, ОАЕ, Сенегал і Судан. За період із березня 2015р., коли розпочалася іноземна інтервенція, деякі з цих країн ввели наземні війська на територію незалежної держави, інші — «обмежилися лише» авіаударами. На думку ООН, значна більшість цивільних, що загинули в єменській війні, були вбиті саме авіацією коаліції. Повідомлялося, що Саудівська Аравія бомбила ферми, підприємства з виробництва продуктів харчування, риболовецькі човни. Завдали низку авіаударів по території Ємену й американські ВПС: за офіційною версією Вашингтону, цілями цих атак були бази бійців «Аль-Каїди», ІДІЛ та Ірану. Представники США заявляли, що неодноразово «застукали» Іран за переправленням партій зброї хуситам. Обороною від експансії Ірану й, ширше, мусульман-шиїтів виправдовувала свої дії у Ємені й саудівська військова коаліція.

Економічні інтереси сторін не афішувалися, але значення Ємену як південних воріт Червоного моря, стратегічної бази на шляху з Європи до Азії, ніхто не відміняв. Та ще й нафти і газу чимало.

Історичний світовий досвід свідчить: чим більш потужна зброя використовується у конфлікті, тим більша частка загиблих цивільних. Саудівська Аравія попередила представників гуманітарних організацій у зоні бойових дій, що ті сильно ризикують стати жертвами авіанальотів. Але коли гуманітарні організації полишають зону бойових дій, то кількість жертв зростає багаторазово, мільйони людей опиняються на межі голодної смерті.

Звідки ж узялося у Єменській громадянській війні стільки авіації, бронетехніки, артилерії?

ШАЛЕНІ ГРОШІ

У сотень тисяч людей, задіяних у виробництві й продажу зброї, сталося чимале покращення життя. Найавторитетніша у світі організація з тих, які оприлюднюють аналіз світового ринку основних видів озброєнь, — Стокгольмський міжнародний інститут дослідження миру (SIPRI) — підрахувала, що в 2018р. воєнні витрати в світі зросли на 2.6%, порівняно з 2017р., тобто на $1822 млрд. Цей інститут також порівняв три п’ятирічки: 2004–2008, 2009–2013 і 2014–2018. Виявилося, що за останню було продано на 7,8% більше продукції з основних видів озброєнь, ніж за попередню, і на 23% більше, ніж у 2004–2008рр. Отже, багатомільярдні додаткові прибутки. А за скільки можна купити пучок продажних, але дуже авторитетних «журналістів» і «експертів», які розпалять ненависть, а на її ґрунті й війну, між багатомільйонними групами населення? Отож…

А знаєте, хто був у 2014– 2018рр., згідно зі SIPRI, на другому місті у світі за імпортом цієї смертоносної продукції? Саудівська Аравія. Вона збільшила закупівлю зброї на 192% порівняно з періодом 2009–2013рр. На третьому місці — Єгипет (збільшення на 206%). На сьомому — ОАЕ. Всі з тієї ж «тусовки».

А хто був у 2014–2018рр. світовим лідером з імпорту саме американської зброї? Еге ж, Саудівська Аравія. Її частка, 22%, була найбільшою серед усіх держав — покупців американського експорту цієї продукції. На 3-му місці в американському експорті зброї розташувалися колеги саудитів зі сумнозвісної антихуситської коаліції — Емірати (6,7%). «Відзначилася» й Велика Британія, яка за останні роки продала саудитам зброї на кілька мільярдів, це 44% британського експорту цієї продукції.

Загалом, на світовому ринку зброї у 2014–2018рр. відбулися значні зміни в розподілі потоків грошей і товарів. Частка США у всьому обсязі продажу основних видів озброєнь у світі сягнула 36%. Росія на цьому ринку залишилася головним конкурентом США — з 2-м місцем (21%), але відставання різко збільшилося. Американський експорт за цей період зріс, порівняно з попередньою п’ятирічкою, на 29% (не плутати з відсотками, які позначають частку на ринку). Російський ж експорт скоротився приблизно на 17%. Із величезним відривом, із обсягами у кілька разів меншими від глобальних лідерів-конкурентів, ідуть: Франція, Німеччина, Китай і Велика Британія.

До речі, Росія постачанням зброї причетна не лише до Сирійської громадянської війни, але й до Єменської, адже надавала озброєння Єгипту на великі суми.

Загалом, імпорт зброї країнами Близького Сходу в 2014–2018рр., тобто в роки загострення боїв у багатьох куточках цього регіону, становив 35% загальносвітового імпорту такої продукції. Імпорт зброї до регіону зріс удвічі порівняно з попередньою п’ятирічкою.

Зростає імпорт зброї також і у Центрально-Східній Європі. Наприклад, восени 2018р. Держдеп США і польський уряд погодили контракт на поставку Польщі американських ракетних артилерійських систем підвищеної мобільності на суму близько $655 млн. Розрекламовані українським провладним медіахором «Джавеліни» теж постачаються в Україну не безкоштовно, як і деякі інші партії американського озброєння, закуплені українським урядом.

ПЕРЕХІД «НА ВОЄННІ РЕЙКИ» — ЦЕ В НАШИХ УМОВАХ ВІРНИЙ ШЛЯХ ДО ЗУБОЖІННЯ БІЛЬШОСТІ НАСЕЛЕННЯ

Переведення армії України на стандарти НАТО теж означає, що чимало українських зброярів будуть вимушені перекваліфікуватися в «управдоми» чи ще в когось, бо в країнах НАТО вже давно поставлене на потік виробництво зброї за цими стандартами. Є таке поняття — «економія на масштабах». У більшості випадків, чим масовіше виробництво, тим менша собівартість (але не обов’язково ціна).

САМІ СОБІ ЗБРОЯРІ

У деяких країнах виробники зброї працюють повністю чи переважно на експорт. Але дуже поширеною є практика, коли країна водночас забезпечує значну кількість озброєнь своєї армії продукцією вітчизняних виробників. Таке суміщення характерне для багатьох розвинутих країн Європи.

Ще кілька років тому між членами НАТО було досягнуто домовленості, що вони витрачатимуть 2% свого ВВП на закупівлю озброєнь — байдуже, у вітчизняного виробника чи іноземного, аби лише зброя була за стандартами НАТО. Зрозуміло, що в багатьох випадках таке збільшення європейцями витрат на армію означає збільшення не лише доходів європейських зброярів, але й американських, адже у виробництві деяких видів натівської зброї американці — поза конкуренцією. У 2018р. лише 8 держав — членів НАТО досягнули показника 2%, а більшість, 21 держава, пообіцяли здійснити це до 2024р. Генеральний секретар НАТО Столтенберг сказав, що реалізація цієї мети принесе альянсу додаткові $226 млрд. Проте президент Трамп не задовольнився, він закликав лідерів країн-членів НАТО збільшити цей показник аж до 4%.

На думку SIPRI, країни Центрально-Східної Європи значно збільшили військові витрати, «керовані сприйняттям Росії як загрози, що відчувається в багатьох країнах». Та що там країни Європи, якщо навіть США прийняли воєнний бюджет на 2019р. не лише більший за минулий, але ще й з такою швидкістю, якої не було вже 40 років. Зростання воєнного бюджету спостерігалося протягом 2015–2018рр. поспіль. Паралельно лунали заяви, які мали мотивувати тих, хто пручався такому збільшенню: Росія є найбільшою загрозою національній безпеці США (міністр ВПС США), Росія є головною світовою загрозою (головнокомандувач військами НАТО), Росія є єдиною екзистенційною загрозою для країни (командувач ядерними силами США) тощо.

Противники мілітаризації американської та європейських економік вказують на той факт, що воєнний бюджет Росії хоча й потроївся з 2000р. по 2013р., але становив у 2013р. лише $91 млрд, натомість сукупний воєнний бюджет країн НАТО сягав $990 млрд, тобто у 10 разів більше (до слова, значення цього показника в Україні у 2013р. було близько $5 млрд). Проте вже у 2016р. НАТО витрачало на свої збройні сили у 12 разів більше, ніж Росія.

У 2018р., за даними SIPRI, воєнні витрати США склали $649 млрд (зростання на 4,6%, порівняно з 2017р.), а Росії — близько $61 млрд (скорочення на 3,5%).

ОЛЕКСАНДР ЦВЄТКОВ, доктор історичних наук, професор кафедри міжнародних відносин та міжнародного права Київського університету імені Бориса Грінченка, у 2008–2011рр. — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Королівстві Норвегія: «Чітким проявом чи водорозділом для націоналістичної ідеї пошуків виходу крупного національного капіталу з кризових ситуацій став Брекзіт. Для транснаціонального і великих національних капіталів інших країн ЄС актуальними стали вимоги більшої підтримки від своїх урядів і керівництва ЄС. Значною мірою вже реалізуються доводи на користь того, що останні мають витрачати більше на європейську оборону. Питання лише в тому, як будуть забезпечуватися нові потреби й запити на забезпечення спільної безпеки — через усталені національні можливості й компанії, або через нові транснаціональні об’єднання і відповідні замовлення єесівських структур? В інтересах яких саме країн такі замовлення будуть робитися?»

ПАВЛО ВІКНЯНСЬКИЙ, лідер республіканців України: «Якщо подивитися на персоналії, на лобістів, які представлені в урядах усіх великих імперіалістичних країн, від Росії до Сполучених Штатів, то помітний вплив воєнних концернів. Очевидно, що така присутність має місце не тільки через те, що це якісь дуже фахові управлінці, а й тому, що є абсолютно природний зв’язок між надприбутками воєнних компаній та політиками, починаючи від зовнішніх агресій, закінчуючи внутрішніми закупівлями озброєння. Завдання прогресивних сил у тому, щоб, по-перше, викривати ці схеми, які дійсно є часто-густо корупційними, викривати зв’язки політиків, партій, із їх спонсорами з числа афільованих із воєнними концернами; по-друге показувати власний приклад, тобто самим не брати гроші, не фінансуватися від них. Але при цьому треба залишатися прагматиками, адже фінансування ВПК у нинішніх умовах потрібне».

ТОРГІВЛЯ СТРАХОМ

Безперечно, безпека важлива. Воїн, захисник ще довго буде потрібним у більшості країн. Але не в усіх випадках воєнна небезпека є саме такою, як її зображують публіцисти й політики. У багатьох країнах світу, в медіях, культурі, освіті, реалізуються пропагандистські кампанії з метою залякування людей. Наприклад, в Індії багато публіцистів зробили славу й гроші написанням страшилок про пакистанську загрозу (у 2018р., за даними SIPRI, індійські воєнні витрати зросли на 3.1%, порівняно з 2017р.). А в Пакистані — про індійську загрозу (зростання, відповідно, на 11%). Аналогічними страхами скористалися публіцисти, зброярі й урядовці Росії, України, США, багатьох інших країн. Адже народ більше прощає своєму уряду, якщо вірить у те, що на країну ось-ось нападе хтось «набагато гірший». У Росії поширене залякування спотвореним образом «америкосів», «сатанинського Заходу», давно сформована численна категорія населення з майже параноїдальним ставленням до Західної Європи й США. А на Заході чимало носіїв неадекватного страху перед Росією. В Україні поширена така собі політична релігія з фундаментальним догматом «В усьому винна Росія». Сунітські публіцисти лякають своїх читачів і глядачів кровожерливими шиїтами, а шиїти — кровожерливими сунітами. У всіх вищеназваних кампаніях поширюються й реальні факти агресивності, підступності, могутності потенційного противника — але і фейки, перебільшення, маніпуляції. І коли таких фейків багато, то образ ворога слугує не лише для збільшення продажів зброї, але й для камуфлювання, приховування величезних злочинів чи помилок неефективної політичної верхівки, всього державного курсу.

Політтехнологи, пропагандисти, як і рекламісти, психологи знають, що страх є потужним двигуном поведінки, а тому зброярі й щільно пов’язані з ними політики врубають цей двигун «на повну». Поширення фобій, «торгівля страхом» (демонізація певних держав, ідеологій, релігій) широко використовується. Наслідком стає збільшення кількості й потужності зброї, а це збільшення, разом із ненавистю до противника, спокушає до застосування зброї. Потім прилітає «отвєтка». І починається новий виток страхів і озброєння. Слушно сказав магістр Йода: «Страх веде на Темну Сторону. Страх породжує гнів. Гнів породжує ненависть. Ненависть породжує страждання».

І не забуваймо, що збільшення воєнних витрат здійснюється майже завжди за рахунок соціальних статей бюджету: медицини, освіти, пенсій тощо. На певний нетривалий проміжок часу мілітаризація бюджету може пожвавити економіку, створити додаткові робочі місця, але в довгостроковому періоді мілітаризація зазвичай виявляється шкідливою для розвитку країни. Перехід «на воєнні рейки» — це в наших умовах вірний шлях до зубожіння більшості населення. У разі великої перемоги можливе покращення в майбутньому, але й реванш переможених, вже у наступній фазі майбутнього.

Слоган «Гармати замість масла» придумали й широко застосовували вожді нацистської Німеччини в 30-ті роки. І народ «повівся». Наслідки — катастрофічні.

У США, Великобританії, Україні, Росії та, мабуть, в усіх інших країнах є небайдужі люди, які виявляють соціальну відповідальність у питаннях війни й миру. Вони протестують проти продажу зброї воюючим країнам та угрупованням, борються проти неадекватної мілітаризації, проти поширення дифамаційних кампаній, проти створення й поширення несправедливої демонізації когось чи чогось. Коли є критична маса таких відповідальних громадян, то проблеми народу вирішуються значно меншою ціною, ніж ціна купівлі й застосування зброї.

Коментує Павло Вікнянський: «Дуже багато залежить від прогресивної, адекватної політики, яку можуть і мають вести нормальні політичні групи, по-справжньому патріотичні. На тлі в т.ч. скорочення експортних можливостей української «оборонки» ця галузь прагне більше внутрішнього замовлення. Це вже йде, як по рейках. Тому сили, зацікавлені в мирі як такому, максимально залякуються, маргіналізуються, нищаться.

Військовики-мілітаристи й капіталісти, які збагачуються на торгівлі зброєю, жодним чином не мають диктувати порядок денний. Тоді не буде авантюр на кшталт тих, що відбулися в Іраку, Лівії, Сирії чи Донбасі, тоді спецслужби не будуть створювати всілякі «терористичні організації» й тому подібне. І тоді, нарешті, ми всі разом у світі будемо обговорювати не як експеримент, а як нормальний порядок денний наступне: базовий спільний дохід, можливості безкоштовної та якісної вищої освіти в усьому світі, повернення до концепції держави всезагального добробуту тощо. І тоді добропорядних представників середнього класу не будуть лякати пролетарські, низові масові протести, як це відбувається останнім часом у Парижі.

Європейські держави нині підвищують воєнні витрати, причому особливо в тій потенційно небезпечній дузі, яка протягнулася від країн Балтії до Туреччини. У багатьох цих держав є слабкими інститути, європейські цивілізаційні традиції. Зрозуміло, в ролі такої собі ляканки виступає російський імперіалізм, і можна зрозуміти ці країни, зокрема Україну. Але напруга буде зростати, і я абсолютно переконаний, що завдання всіх прогресивних сил, в Україні й світі — боротися за демілітаризацію порядку денного, за повернення розмови про те, що не освіта, медицина, культура, не соціальні витрати мають іти за залишковим принципом, а все інше.

Немає великого значення, за великим рахунком, який з різновидів імперіалізму буде ініціатором розпалення глобального конфлікту. Хто б це не був, надзвичайно погано стане всім, а може, й фатально погано. Враховуючи той мілітарний конфлікт, який є на території України за участю інших держав, ми просто зобов’язані спробувати якщо не очолити, то бути провайдерами глобального миротворчого руху. Маємо на це, можливо, більше причин, ніж будь-яка країна у світі».

• ← ПОЧЕМУ ФЕМИНИТИВЫ – ЭТО ВАЖНО
• КАК УМЕНЬШИТЬ ОТТОК НАРОДНЫХ ДЕНЕГ В ОФШОРЫ: УСПЕШНЫЙ ОПЫТ →

04.10.2019