Вони були лідерами або виконавцями диктаторських кривавих режимів. Багатьох їхніх колег ув’язнили за це ще тоді, по свіжих слідах. Тепер сіли й ці. Аргентинці, гватемальці, руандійці, чадці, чилійці. Як відомо, «ніхто не забутий, ніщо не забуто»: гордовитий патріотизм — не індульгенція від злочинів.

У 1970–1990-ті рр. у країнах т.зв. третього світу було чимало диктаторських режимів, які гуртували населення мовою ненависті, пошуком ворогів. Дуже популярною мішенню були, зокрема, ті, кому приписували, що вони «червоні», адже боротьба з «комуністичною загрозою» отримувала надпотужну підтримку й дозволяла довго камуфлювати патологічну жорстокість пишними лаврами «борця за цінності вільного світу проти сил темряви». Або боротьби просто за «наш народ» проти «чужинців», «гнобителів», «антидержавників», якими оголошувалися цілі етноси чи масові рухи. Розкажемо, як просуваються останнім часом судові розслідування у справах організаторів і виконавців масових порушень прав людини, скоєних колись у Аргентині, Гватемалі, Руанді, Чаді, Чилі. Чи є в світі справедливість принаймні в цих справах?

РУАНДА

У Руанді в 1994р. протягом приблизно 100 днів було вбито від півмільйона до мільйона людей. Події отримали широке міжнародне визнання як Руандійський геноцид. Масове вбивство скоїли здебільшого представники домінуючого етносу хуту по відношенню до меншини тутсі під гаслами «справедливої помсти» за колишнє колоніальне гноблення з боку тутсі та нові антихутівські підступи. Багато винищили й тих хуту, які виступали за мир. Ще б пак, «запроданці», «п’ята колона»!

Масовим убивствам 1994р. передувала кількарічна кампанія з демонізації тутсі, розпалювання ненависті до них. Серед багатьох прийомів — термін «таргани» як позначення всіх представників тутсі. Хутівський уряд підтримував заідеологізовані «патріотичні» молодіжні організації, поширення людиноненависницької пропаганди ультранаціоналістичного типу. Зокрема, великої популярності набули «Десять заповідей хуту» — нічого не нагадує?! Діяльність ЗМІ «Вільне радіо і телебачення тисячі пагорбів» стала відтоді хрестоматійним прикладом розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Шок від результатів цієї пропаганди був таким сильним в усьому світі, що судді відправили до тюрми не лише силовиків-організаторів і рядових убивць, але й деяких із тих, хто сам не вбивав, проте мотивував інших на це. Кілька руандійських медійників, редакторів отримали тривалі, у т.ч. довічні, терміни ув’язнення.

Гнів світової громадськості та кількох мільйонів родичів жертв був величезним. Покарання — суворим і відносно швидким. Здавалося б, за чверть століття, що минули з того часу, пристрасті мали охолонути, а в міжнародних і національних суддів є купа клопотів із новішими етнічними чистками, що продовжуються в різних куточках багатостраждальної планети.  Але спеціально створений ООН, у зв’язку з величезним масштабом кривавих подій і залученням у них кількох держав, Міжнародний кримінальний трибунал для Руанди (з палатою в Гаазі) виніс звинувачувальні вироки кільком десяткам руандійців.

Його наступник — міжнародний суд під егідою ООН і назвою «Механізм для міжнародних кримінальних трибуналів» активно займається притягненням до кримінальної відповідальності підозрюваних у скоєнні злочинів проти людяності, масових порушень прав людини. А ще міжнародна спільнота заохочує до встановлення справедливості національні суди, якщо ситуація в політичній і судовій системі країни дозволяє вірити в її неупередженість.

У 2011р., після 17 років розшуку, в Конго був затриманий Бернард Мунягішарі, один із колишніх керівників проурядової парамілітарної організації хуту Interahamwe (у перекладі — «ті, що діють разом»). У 2017р. у Руанді його посадили довічно «за скоєння злочинів убивства і геноциду». У листопаді 2016р. Канада видала Руанді Жана-Клода Сейбоку, підозрюваного у причетності до геноциду, хоч і як діяча невисокого рангу. У лютому 2018р. у Руанді йшли судові слухання з його справи. Загалом до Руанди було депортовано близько 20 підозрюваних у причетності до кривавих подій 1994р.

ЧАД. «АФРИКАНСЬКИЙ ПІНОЧЕТ»

Колишньому чадському керманичу Гіссену Габре на прізвисько «Африканський Піночет», полководцю громадянської війни, а у 1982-1990рр. президенту країни, заарештовуваному ще в 2008р., висунули звинувачення у масових етнічних чистках, позасудових розправах, від яких загинуло кілька десятків тисяч людей. Повідомлялося, що кілька сотень тисяч людей було піддано тортурам. Оскільки міжнародний кримінальний суд у Гаазі офіційно запрацював у 2002р., а за своїм статутом він може розглядати справи лише про ті події, що трапилися після його створення, парламент Чаду вжив заходів для формування в 2013р. міжнародного суду африканськими силами. У 2016р. ця створена Чадом й Африканським Союзом спеціальна міжнародна судова інституція — Надзвичайні африканські палати — винесла вирок Габре: довічне ув’язнення. Це був перший випадок, коли суд, що підтримувався Африканським Союзом, засудив колишнього лідера африканської країни.

ГВАТЕМАЛА

У грудні 1982р. президент Рейган відвідав Гватемалу, де похвалив свого колегу, теж затятого антикомуніста: «Президент Ріос Монтт — людина високої особистої цілісності та відданості […] Я знаю, що він хоче покращити якість життя для всіх гватемальців і просувати соціальну справедливість».

Правління 23-го президента Гватемали, Хосе Ефраїна Ріоса Монтта, було недовгим: із березня 1982р. по серпень 1983р., тобто 1 рік і 4,5 місяця. Але лише за цей час його підлеглі вбили близько 10 тис. людей. Загалом у багаторічній громадянській війні, й насамперед за участю Монтта як військового керівника, яким він був і до президентства, вбито близько 200 тис. людей, у т.ч. десятки тисяч мирних жителів. Переважно етносу майя, під приводом боротьби з лівими рухами, антидержавною діяльністю — хоча майя становили майже половину населення країни. Під дахом американської політики «стримування комунізму», спираючись на цитати, вирвані з контексту Біблії, Монтт і його підлеглі палили селища, піддавали людей тортурам. У результаті Гватемала посварилася з більшістю держав, а після завершення холодної війни стала нецікавою й американським спецслужбам.

Після приблизно 15-річної судової тяганини у 2013р. Монтта засудили до 50 років ув’язнення за звинуваченням у геноциді та ще до 30 років за злочини проти людяності. На судах Монтт переводив стрілки на молодших офіцерів. У 2015р. вирок 91-річному Монтту скасували, але наприкінці 2017р. судові слухання з його справи поновили.

«Патріотам-державникам» часів націоналістичної диктатури дісталося не лише від судів наступних урядів. Деякі колишні легальні військовики, а також командири добровольчих парамілітарних структур «покінчили життя самогубством». Докори сумління? Убивства або залякування з боку родичів жертв війни? Ліквідація небажаних свідків колишніми побратимами? Прихована війна завжди триває десятиліттями після останнього пострілу.

АРГЕНТИНА

Приблизно з 1974р. по 1983р. хунта в Аргентині вела т.зв. «Брудну війну», яка нині розглядається у світовій історичній науці та публіцистиці переважно як складова міжнародної Операції «Кондор», широкомасштабної хвилі репресій, яку за сучасною термінологію доведеться назвати гібридною війною. Загалом в її рамках було вбито 60–80 тис. підозрюваних у нелояльності. Операція проводилася з метою боротьби проти комуністичних та інших лівих рухів і організацій в Аргентині, Бразилії, Парагваї, Чилі, зачепила деякі інші країни. Масові тортури, вбивства, залякування, здійснені урядовими та парамілітарними проурядовими чи просто ідеологічно близькими «патріотичними»  організаціями, —  у результаті було вбито близько 30 тис. людей в одній лише Аргентині. Значна кількість із-поміж убитих вважається офіційно зниклими без вісті.

Вбивства замовчувалися переважною більшістю людей, які називали себе аргентинськими журналістами. «Рука Москви» була значно більш комфортною мішенню для критики, ніж уряд і його іноземні союзники.

Оскільки влада в країні відтоді вже кілька разів змінювалася, та й глобальна боротьба з комуністами перестала бути актуальною для головного політичного даху Операції «Кондор», то почалося судове переслідування організаторів і виконавців масових злочинів.

У березні 2016р. закінчилися заячі петлі Хуана Карлоса Франсіско Боссі, працівника аргентинської армійської спецслужби, підозрюваного в цілому букеті порушень прав людини, включно з вбивствами в 1976–1979рр., і відомого за таким собі голлівудським прізвиськом El doctor. У 1983р. він утік з Аргентини до Іспанії, із 2010р. переховувався в колумбійському Медельїні з фальшивим посвідченням особи. Аргентинський уряд призначив нагороду в $32 тис. за інформацію про місце його перебування. У Медельїні його й пов’язали. Після чого 67-річний Боссі заявив колумбійцям, що відповідальний за смерть 6 тис. людей.

У листопаді 2017р. винесено вироки про різні терміни ув’язнення 48 особам за справами зі злочинів «Брудної війни». У т.ч. 29 колишніх солдатів присудили до довічного ув’язнення за злочини проти людяності, а ще 19 осіб отримали від 8 до 25 років. Серед засуджених до довічного — двоє пілотів «польотів смерті», під час яких силовики скидали живих чи мертвих підозрюваних із літаків і гелікоптерів над річковою чи океанською водною поверхнею: кінці у воду буквально. Такими польотами тисячі вбитих перетворили на офіційно «зниклих без вісті». Чимало рештків, утім, було знайдено й ідентифіковано.

Маленьких дітей, які лишилися після смерті деяких убитих інакодумців, віддавали подружжям військовиків, що потім виховували їх як своїх. Знадобилися роки розслідувань правозахисної організації «Бабусі Plaza de Mayo» (не плутати зі знаменитою «Матері Plaza de Mayo»), щоб  возз’єднати цих дітей із їхніми біологічними родичами. Наприклад, Пабло Верна у 40-річному віці дізнався, що той, кого він вважав батьком, прямо причетний до «польотів смерті». Верна, разом із 25 такими самими родичами злочинців, навіть став вимагати внести поправку до кримінального кодексу, бо останній забороняв свідчити проти батьків. До цього рішення Верна болісно йшов 4 роки. Чимало свідчень проти таких злочинців дав нинішній папа римський Франциск, який добре знав одну з жертв: колишню свою начальницю, соціалістку, активістку феміністського руху, скинуту в 59-річному віці з літака в море.

 

Загалом станом на жовтень 2017р. аргентинські суди винесли обвинувальні вироки 818 підозрюваним у злочинах часів диктатури і ще понад 750 очікували на судове рішення.

До речі, у грудні 2017р. судили двох колишніх менеджерів аргентинського заводу Форда за звинуваченнями «всього лише» в передаванні персональних даних лідерів і активістів профспілок спецслужбам, бо ця співпраця призвела безпосередньо до катувань 24 осіб.

ЧИЛІ

У радянській пропаганді початку 1980-х генерал Аугусто Піночет був шалено демонізований. Його зловісний образ, у оперетковому пишному мундирі та темних окулярах, став символом диктатора-людожера, генерала-неофашиста. У 1990-ті, коли більшість українських кар’єристів-пропагандистів пересіла по протилежний бік великої геополітичної шахівниці, майже всіх «білих» персонажів із радянської пропаганди було пофарбовано в чорний колір, а «чорних», відповідно, в білий. В українській публіцистиці в 1990-ті було чимало оплесків «чилійському економічному диву», а масовість злочинів Піночета оголошувалася комуністичною брехнею або замовчувалася. Утім, економічне диво виявилося не таким вже й дивним і навіть стало називатися міною сповільненою дії для чилійської економіки.

А тягання старенького екс-диктатора Піночета західноєвропейськими судами стало такою собі документальною «мильною оперою» в новинних ЗМІ. Його прибічників теж судили й продовжують судити. І саджати. У середині 2017р. винесені вироки 106 колишнім співробітникам таємної поліції за злочини проти лівої опозиції. На початку 2018р. за вироком чилійського суду сів на 10 років Мігель Краснофф, колишній високопосадовий офіцер таємної поліції, який наказав застрелити лівого активіста. Двоє помічників цього офіцера отримали по 3 роки.

СПРАВЖНЄ ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

 Усі згадані успіхи Феміди стали можливими завдяки активності мільйонів людей, які сміливо, а в багатьох випадках ще й дуже винахідливо боролися за притягнення злочинців до відповідальності. Без строків давності. Вони боролися — і побороли. Але ще краще було б, якби більшість населення тих країн вчасно розпізнала злочинний потенціал популістів-«патріотів», яких власноруч привела до диктаторської влади.

• ← МЕСТО УКРАИНЫ В ИНДЕКСЕ ГЛОБАЛЬНОЙ КОНКУРЕНТОСПОСОБНОСТИ КАК ПРИГОВОР ПОЛИТИКЕ ВЛАСТИ
• КАРТИНКОЙ ОТВЛЕКАЮТ ВНИМАНИЕ, ЧТОБЫ ЛАЗАТЬ ПО КАРМАНАМ →

31.03.2018